Удосконалення методології формування правового поля професійно – технічної освіти в україні /По матеріалам доповіді на науково-практичній конференції «Сьогодення І майбутнє системи профтехосвіти України»



Дата23.02.2018
өлшемі129.01 Kb.
УДК 37.0
© Ніколаєнко С.М.
УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ ПРАВОВОГО ПОЛЯ ПРОФЕСІЙНО – ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

/По матеріалам доповіді на науково-практичній конференції «Сьогодення і майбутнє системи профтехосвіти України» (Крим: Алупка, 21 –.26 жовтня 2003р.)/


Якщо сьогодні запитати у вченого, політика, підприємця, простого громадянина нашої держави, що є найбільшою проблемою в чинному законодавстві, то вам скажуть про недосконалу систему оподаткування, відсутність дієвих механізмів стимулювання виробництва, згадають і про необхідність зміни системи влади, конституційну реформу.

Але ми інколи забуваємо, що поряд із цими безумовно важливими державними чинниками постає найсерйозніша і найглибинніша проблема - проблема підготовки сучасних, професійно-мобільних, якісних кадрів для всіх сфер життя нашої країни, особливо ж робітників для матеріального виробництва. Масова декваліфікація, зниження якості робочої сили, зубожіння матеріальної бази профтехучилищ, низький соціальний захист інженерно - педагогічних працівників, зневажливе ставлення до педагогічної науки - все це призводить до негативних явищ у підготовці робітничих кадрів, не сприяє розвитку економіки країни.

При наявності в Україні більше одного мільйона офіційно зареєстрованих безробітних, потреба підприємств у кваліфікованих кадрах на початок 2003 року склала більше 124 тисяч осіб [1, с.36]. При цьому власники підприємств хочуть брати на роботу лише висококваліфікованих робітників. Характерним є і те, що кваліфіковані у минулому робітники – фрезерувальники, токарі, електрики, мулярі, які вже по декілька років проторгували на ринках, до верстатів повертатися вже не поспішають. Тобто сьогодні основна надія на молодь та випускників професійно – технічних навчальних закладів, на розробку таких правил гри, які б дозволили стрімко розвиватися закладам профтехосвіти, підвищувати якість своїх випускників.

І тут роль держави, її законодавчого органу, виконавчих структур, підприємців, мусить бути провідною. “Якщо держава втратить провідні позиції у визначенні політики, координації, фінансуванні й розробці стандартів, створення і подальше функціонування системи професійної і технічної освіти залишиться недосяжною метою” - такий висновок зробив II Міжнародний конгрес ЮНЕСКО у м. Сеулі [1, с.143].

Парламент України наполегливо робив спроби законодавчо підтримати професійно – технічну освіту. Так, у ст. 43, 53 Конституції України чітко вказано, що саме держава реалізує програми професійно – технічного навчання , підготовки та перепідготовки кадрів, забезпечує розвиток професійно - технічної освіти. Прийняття у 1998 році Закону “Про професійно – технічну освіту” дещо призупинило руйнівні процеси у цій галузі, різко знизилася кількість навчальних закладів, що закриваються, майже зупинено практику вилучення навчальних приміщень, використання їх не за призначенням. Було внормовано діяльність навчальних закладів, у тому числі, вищих профтехучилищ, чітко визначено, що профтехучилища фінансуються із держбюджету, вирішено ряд соціальних проблем, зокрема відпусток для майстрів виробничого навчання тощо.

Та пройшов час, і суспільство вкотре переконалося, що одного, навіть такого важливого Закону для галузі, недостатньо. Як показала практика, частина положень Основного Закону, законів “Про освіту”, “Про профтехосвіту” просто ігнорується. Всупереч статті 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права [3], не всі громадяни України можуть мати необхідні умови для вибору професійного навчання, необхідної якості знання. Так, на освіту в країні виділяється , всупереч статті 61 Закону “Про освіту” лише 4-5% від Внутрішнього Валового Продукту (ВВП), що вдвічі менше необхідного. А якщо відкинути хитрість, до якої все більше вдається Уряд, і взяти у розрахунок лише загальний фонд бюджету, не зараховувати до державних затрат те, що навчальні заклади самостійно заробляють, то ця цифра буде ще меншою. Ось така реальна картина. Це при тому, що кількість бюджетних коштів, які витрачаються на одного жителя України, складає 337 доларів США, в той час як у Білорусії - 546, у Росії - 851, у Республіці Польща – 1852, Чехія - 2197, Німеччина - майже 10 тисяч доларів США [4, с.6]. Ось і порівняйте, у яких умовах працюють наші сусіди, а в яких -ми!

Заради справедливості зазначу, що об’єктивні економічні чинники не завжди відіграють справляють визначальну роль на діяльність закладів профтехосвіти. В Україні є багато інженерно – педагогічних колективів, які вже сьогодні, всупереч жорстким умовам, працюють на необхідному рівні, готують висококваліфікованих, конкурентноздатних спеціалістів. Серед них можна назвати Київське міжрегіональне вище училище зв’язку (директор – Петрович В.С.), Генічеське вище будівельне училище (директор – Іщенко В.Г.), Вінницьке вище професійне училище №49 (директор – Дмитрик О.Д.), Михайлівське вище професійне училище № 52 Запорізької області (директор – Удовиченко В.К.), Львівське вище професійне училище ресторанного сервісу та туризму (директор – Балущак Г.Ф.)

Проте, як свідчить практика, багато керівників, колективів навчальних закладів опустили руки, свою бездіяльність, нездатність працювати у нинішніх умовах пояснюють лише об’єктивними економічними негараздами. Посилює цей негативний вплив і відсутність у Міністерстві освіти та науки України чіткої економічної політики, уваги до цієї проблеми з боку науковців, застаріла нормативно – технічна база. І справді - нині працювати дуже складно. Проте, як показали наші дослідження, частина інженерно – педагогічних колективів, їх керівників, не в повній мірі використовує наявну правову базу для повноцінної діяльності, слабо знають, а відтак ефективно не застосовують чинне законодавство, а особливо те, яке регулює фінансово - господарчу сторону діяльності навчальних закладів. На думку експертів Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України для успішної діяльності сучасного навчального закладу потрібно, щоб їх керівники послуговувалися не менше, як двомастами законами і законодавчими актами. При цьому опитування, проведені нами серед майже 350 керівників профтехучилищ та їх заступників, показало, що 75 % опитаних у своїй практиці послуговуються лише Законом України “Про профтехосвіту” та відповідними наказами Міністерства освіти та науки України, ще 10% опитаних користуються додатково Законом України “Про освіту”, Кодексом Законів про працю. Лише 15% респондентів використовують у своїй діяльності також Закони про прибуток підприємств, про податок на додану вартість, Земельний Кодекс, про патентування окремих видів підприємницької діяльності.

Ситуацію загострює ще й те, що у штатних розкладах професійно – технічних закладів відсутні посади юристів, кваліфікованих економістів. Поза увагою Міністерства освіти і науки, обласних управлінь освіти, на жаль, залишаються донині правова та економічна складові підготовки керівних педагогічних кадрів. Серйозної шкоди реалізації законодавства про освіту завдає практика, коли з ініціативи Уряду, Законом про Державний бюджет призупиняється низка положень інших законів, як це, скажімо, сталося із ст. 57 Закону “Про освіту”. Така практика не дає змоги чітко планувати свою діяльність, розраховувати на перспективу свої сили.

Виходячи із реального аналізу ситуації, Комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України спільно із Міністерством освіти і науки України, Академією педагогічних наук України, Всеукраїнською асоціацією працівників профтехосвіти протягом 2002- 2003 років здійснив комплексне наукове вивчення стану справ законодавчого забезпечення діяльності професійно – технічних навчальних закладів. Аналізувалася навчальна, методична, економічна, господарська, організаційна діяльність, визначалася нова модель зв’язків навчального закладу із різними суб’єктами господарювання в умовах ринкової економіки. Активно та плідно працювали члени робочої групи: М.Бауер, Л.Бржестовська, В.Василиненко, В.Головінов, С.Дорогунцов, І.Жиляєв, В.Кафарський, Л.Кришемінська, В.Михальчук, С.Мельник, А.Нікуліна, Н.Ничкало., В.Орлов, В.Поляченко, О.Пшенична, В.Радкевич, В.Савченко., В.Сапронов, К.Ситник, В.Стогній Є.Судаков, В.Супрун, В.Томашенко, О.Устенко, В.Чагін, Б.Чижевський, Л.Щербак. На чисельних засіданнях робочих груп з’ясовувалися причини негативних тенденцій у діяльності закладів освіти, велись пошуки шляхів їх подолання. Було проаналізовано діяльність сотень навчальних закладів різних типів, їх взаємозв’язки із базовими підприємствами, було проведено аналіз діючого законодавства, яке безпосередньо впливає на самопочуття профтехзакладів. Окрема група фахівців зробила детальний аналіз стану справ по законодавчому забезпеченню діяльності закладів профтехосвіти за кордоном, зокрема в країнах СНД. Широке узагальнення проведеної роботи було здійснено 19 лютого 2003 року на засіданні Комітету з питань науки і освіти за участю Міністра освіти та науки України В.Г. Кременя та його заступників, більше двохсот міністрів, представників науки, освіти, практиків. Було розглянуто “Стан і перспективи розвитку професійно – технічної освіти в Україні”, розроблено низку пропозицій щодо правового узагальнення діяльності закладів профтехосвіти. Це підсумкове засідання Комітету було третім протягом останніх двох років, воно продемонструвало глибокий, комплексний науковий підхід до вивчення діяльності закладів освіти, і знайшло логічне продовження у постанові Парламенту, прийнятій за результатами звіту Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою України, 11 березня 2003 року про ситуацію, яка склалася у системі профтехосвіти України.

На основі проведеного аналізу Верховна Рада України підійшла до розв’язання ключових проблем профтехосвіти. У червні поточного року конституційною більшістю було затверджено Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань профтехосвіти”. На жаль, на цей Закон Президентом було накладено “вето”, і лише після повторного обговорення у парламенті 11 вересня 2003 року цей Закон було остаточно схвалено майже чотирмастами голосів.

Застосований вперше комплексний науковий підхід при розробці законодавчої бази професійно – технічної освіти став наслідком сучасної ідеології законотворення, вдосконаленням методології цього процесу. Ідеологія законотворчості освітньо-наукової галузі – це своєрідний дух законів, які регулюють відносини у сфері науки і освіти, формуються на основі трьох самостійних соціокультурних потоків: об’єктивного історичного процесу українського державотворення, загальноцивілізованого повороту людства до демократії, традиційної української національної культури і педагогіки.

Оптимальне поєднання обумовлених цими потоками духовних домінант і створює той правовий фундамент, на якому розгортається законотворча практика у галузі української освіти і науки в цей трансформаційний період. Вислів Михайла Драгоманова: “Космополітизм в ідеях і цілях, національність і в ґрунті, і формах культурної праці” – чи не найточніше демонструє суть сучасного законотворення.

В прийнятому Парламентом Законі “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань профтехосвіти” була зареєстровано сучасну методологію законодавства, яка включає в себе поняття про структуру, логічну організацію, методи і засоби діяльності по реалізації цих законів.

Зупинимося тепер на основних моментах прийнятого закону, цілісність якого для навчальних закладів важко переоцінити, бо на думку фахівців його запровадження лише в частині прямої фінансово-економічної підтримки закладів професійно-технічної освіти, сягає 180 млн. грн. При цьому ми говоримо про прямі вигоди, не говорячи про ті мільярди прибутків, якими запровадження закону обернеться для всієї економіки України.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань професійно-технічної освіти", прийнятий Верховною Радою України 11 вересня 2003 року узгоджує Конституційні норми щодо доступності та безоплатності освіти, законодавчі вимоги законів України у сфері освіти із законами України, які мають безпосереднє значення під час забезпечення пріоритетного розвитку освіти, у тому числі професійно-технічної. Закон сприяє усуненню протиріч у законодавстві в сфері освіти, зниженню податково-фінансового тиску на освіту та сприяє забезпеченню пріоритетного розвитку галузі.

Внесені зміни до п’яти статей Закону України "Про освіту" та двадцяти восьми статей Закону України "Про професійно-технічну освіту" спрямовані на забезпечення розвитку професійно-технічної освіти, наступності в її змісті, вдосконалення ступеневої професійної освіти. Закон закріпив у статті 41 Закону України “Про освіту” та статті 18 Закону України “Про професійно – технічну освіту” створення нових типів професійно-технічних навчальних закладів: професійних ліцеїв, центрів професійної освіти та розширення їх функцій. Науково-методичне забезпечення професійно-технічних навчальних закладів передбачено у новій статті 29 [1]. .Поліпшення взаємодії із базовими підприємствами, які регулюються відповідно до укладених угод, врегульовано змінами до статті 29. У статті 50 Законом передбачено покращення фінансування підготовки робітничих кадрів, а також обов’язкове направлення п'ятдесяти відсотків заробітної плати за виробниче навчання і виробничу практику учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладів на рахунок навчального закладу для здійснення його статутної діяльності, зміцнення навчально-матеріальної бази, на соціальний захист учнів. У Законі також статтею 37 передбачено пільги щодо соціального захисту учнів-пільговий проїзд у транспорті. Віднині в областях, згідно із статтею 10 Закону України “Про професійно-технічну освіту”, передбачено створення координаційних органів - міжгалузевих рад з питань профтехосвіти, які очолюють заступники Голів обласних державних адміністрацій.

Зміни до статей 8 та 9 Закону України "Про вищу освіту" надають вищому професійному училищу, центру професійно-технічної освіти поряд з вищими навчальними закладами-право готувати молодших спеціалістів.

Внесені доповнення до статей 85 та 91 Бюджетного кодексу України дають право місцевих бюджетам фінансувати програми соціального захисту малозабезпеченої категорії учнів професійно-технічних навчальних закладів.

Уточнення до статті 84 Земельного кодексу України забороняють передавати земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами у комунальну та приватну власність.

Змінами до статті 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" звільняються від цього податку профтехучилища, за умови використання транспортних засобів відповідно до статутної діяльності.

Згідно з доповненням до п. 11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звільняються від оподаткування доходи державних професійно-технічних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з їх основною статутною діяльністю.

Верховна Рада України внесла зміни до статті 26 Закону України "Про електроенергетику". Професійно-технічні навчальні заклади, як і населення, отримали можливість не сплачувати штрафи в п'ятикратному розмірі за перевищення лімітів споживання електроенергії.

Парламентом також внесені зміни до ст. 17 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу", що надають право на відстрочку від призову для навчання призовникам, які навчаються у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах усіх типів і форм власності, та вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, до закінчення повного курсу навчання.

Верховна Рада України також внесла доповнення до ст. 2 Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", якими звільняються від тендеру професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації робітничих кадрів у державних професійно-технічних навчальних закладах.

Нова редакція п.27 ст. 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" дозволила професійно-технічним навчальним закладам залишати в себе доходи від оренди приміщень. Внесені зміни до статті 91 Бюджетного кодексу України та статті 41 Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" вперше надали право місцевим бюджетам фінансово допомагати професійно-технічним училищам, тобто фінансувати їх з декількох бюджетів.

Слід зазначити, що цей Закон набуває чинності з дня його опублікування, а зміни до ст. 85, 91 Бюджетного кодексу України та статті 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”, п. 11 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" набирають чинності з 1 січня 2004 року.

Нині перед органами управління освітою, керівниками навчальних закладів постає завдання уважно вивчити новий Закон та творчо його застосовувати.

Доцільно також врахувати, що вступ світової цивілізації у нове тисячоліття значно розширює коло світових, соціальних проблем, а заодно – і розширює площину підготовки робітничих кадрів. Мультимедійна комунікація, віртуальний світ, глобальна інформаційна насиченість, екологія навколишнього середовища та духовна екологія [8,с.11] переплітаються з прагненнями кожної нації – зберегти власну ідентичність, культуру, традиції.

Становлення і розвиток України як самостійної, незалежної держави вимагають від суспільства розв’язання багатьох проблем. Їх вирішення відбувається у складних і суперечливих умовах соціально - економічного, політичного характеру, необхідності подолання багатьох недоліків, які залишилися від минулого, так і тих, що були допущені у житті держави в останні роки. Важко тут не погодитися із відомим російським педагогом, академіком Сергієм Батишевим, який стверджував, що сучасні економічні відносини, які викликані конкуренцією державного, кооперативного, приватного секторів, суттєво впливають на підготовку робітників усіх спеціальностей. Вчений закликав суспільство, підприємства до того, щоб професійно-освітня діяльність носила випереджувальний характер, щоб держава здійснювала прогностичну орієнтацію професійної освіти [9, с.115-117]. Головна ж стратегічна ціль в оновленні системи профтехосвіти, підготовки робітництва полягає у тому, щоб привести структуру трудових ресурсів держави у відповідність із вимогами інноваційного розвитку, науково - технічного прогресу.

Удосконалення методології формування правового поля професійно-технічної освіти в Україні якраз і слугуватиме цій благородній, патріотичній цілі.

Література





  1. Стан і перспективи розвитку професійно – технічної освіти в Україні., Парламентське видавництво. К., 2003.,- 172 с.

  2. Конституція України, К.,1996., -78 с.

  3. Коментар до Конституції України. Інститут законодавства Верховної Ради України., К., 1996., - 134 с.

  4. Баранівський О.П. “Уряд знову піклується за олігархів., “Голос України”, 10 жовтня 2003р., - № 191.,- 6 с.

  5. Постанова Верховної Ради України “Про стан і перспективи розвитку професійно – технічної освіти в Україні”, № 699 – IV від 03.04 2003р.

  6. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань профтехосвіти”, № 1158 – IV від 11 вересня 2003 року.

  7. Педагогічний словник. “Педагогічна думка”, К., 2001.-316 с.

  8. Ващенко Л.М., Жебровський Б.М., Школа зарубіжжя: шляхи реформ. К., -1999., - 11с.

  9. “Боец, учитель, ученый.” – М., Ассоциация “Профессиональное образование ”, 2001., – 256 с/


Ніколаєнко С.М.

Удосконалення методології формування правового поля професійно-технічної освіти в Україні.

Розглядаються проблемні питання з формування правового поля професійно-технічної освіти в Україні. Визначені основні напрямки законотворчості в сфері оновлення системи професійної освіти і підготовки трудових ресурсів держави у відповідності із вимогами інноваційного розвитку і науково-технічного прогресу.
Николаенко С.Н.

Совершенствование методологии формирования правового поля профессионально-технического образования в Украине.

Рассматриваются проблемные вопросы формирования правового поля профессионально-технического образования в Украине. Определены основные направления законотворчества в сфере обновления системы профессионального образования и подготовки трудовых ресурсов государства в соответствии с требованиями инновационного развития и научно-технического прогресса.


Nikolaenko S.N.

Improved Methodology of Formation of Law Coverage in Vocational Technical Education in Ukraine

The issues of the formation of the law coverage in vocational technical education in Ukraine are being considered The major directions of law creation in the sphere of vocational education system modernization and state manpower training that meets the demands of innovation development and scientific-technological progress are considered.






Каталог: library -> Left menu -> Zbirnuk
library -> Классификация опухолей костей
library -> Саркома костей
library -> Опухоли слюнных желез
library -> Международная классификация опухолей слюнных желез по воз а эпителиальные опухоли
library -> Костная пластика
library -> Ситуационные задачи
library -> Дерматовенерология- наука, изучающая заболевания кожи
library -> Дерматовенерология- тери –таносил касаалликларни ургандиган фан
Zbirnuk -> Профессиограмма авиационного штурмана, как системообразующий фактор профессионального обучения


Достарыңызбен бөлісу:


©stom.tilimen.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет