”Стоматологія ортопедична


Зав. кафедри дитячої стоматології



бет4/5
Дата11.01.2017
өлшемі0.6 Mb.
1   2   3   4   5

Зав. кафедри

дитячої стоматології


д.мед.н., професор Мельничук Г.М.

Критерії оцінок

Оцінку «ВІДМІННО» заслуговує студент, якій виявляє теоретичні знання в повному об’ємі навчальної програми, ознайомився з основною та додатковою літературою, оволодів практичними навичками з дисципліни, вірно відповів на тестові запитання (більше 81%), має поточні оцінки з дисципліни «ДОБРЕ» та «ВІДМІННО».

Оцінку «ДОБРЕ» заслуговує студент, який виявив теоретичні знання в об’ємі програми, ознайомився з основною літературою зі спеціальності, на окремі запитання дає неповні відповіді. Оволодів практичними навичками з дисципліни, відповів на тестові запитання (більше 71%), має переважно поточні оцінки з дисципліни «ДОБРЕ»

Оцінку «ЗАДОВІЛЬНО» заслуговує студент, який виявив теоретичні знання в об’ємі тільки основної літератури навчальної програми. При відповіді на питання дає обмежену відповідь, при демонстрації практичних навичок допускає технічні помилки. Вірно відповів на тестові запитання (більше 61%). Нерегулярно відвідував практичні заняття, мав поточні оцінки з дисципліни «ЗАДОВІЛЬНО».

Оцінку «НЕЗАДОВІЛЬНО» отримує студент, який допускає при відповіді принципові помилки, слабо володіє основними практичними навичками. Не відповів вірно на 61% тестових запитань. Протягом семестру пропускав без поважних причин практичні заняття та лекції з дисципліни.

Взірці тестових завдань

для підсумкового контролю з стоматологічної допомоги населенню та профілактичної медицини.
1. При глибоких уколах і порізах та підозрою на ВІЛ інфекцію потрібно:


  1. Негайно припинити роботу, зняти рукавички, обробити місце порізу 96% етиловим спиртом, сповістити завідуючого відділенням, сповістити в центр СНІДу;

  2. Зняти рукавички, заклеїти місце порізу лейкопластирем, надягнути нові рукавички, сповістити в регіональний центр СНІДу;

  3. Зяти рукавички, обробити місце порізу 96% етиловим спиртом, продовжити роботу, сповістити в регіональний центр СНІДу;

  4. Після закінчення роботи зняти рукавички, вимити руки з милом, обробити рану 5% розчином йоду заклеїти місце порізу, сповістити в регіональний центр СНІДу;

  5. Зняти рукавички, вимити руки з милом, видавити кров, обробити рану 70% р-ном спирту, обробити рану 5% розчином йоду, сповістити в центр СНІДу.

2. При попаданні біологічних рідин на слизову оболонку ротової порожнини потрібно:



  1. Прополоскати порожнину рота 70% р-ном етилового спирту;

  2. Прополоскати порожнину рота 30% р-ном альбуциду;

  3. Прополоскати порожнину рота 3% переком водню;

  4. Прополоскати порожнину рота 1% р-ном хлораміну;

  5. Прополоскати порожнину рота проточною водою.

3. При попаданні крові на слизову оболонку очей потрібно:



  1. Промити очі 70° розчином спирту;

  2. Промити очі 20% розчином альбуциду;

  3. Промити очі 6% розчином перекису водню;

  4. Промити очі 1% розчином хлораміну;

  5. Промити очі чистою проточною водою.

4. Який антисептик входить до складу аптечки для надання невідкладної допомоги при професійному контакті слизових оболонок лікаря із слиною чи кров’ю пацієнта:



  1. 1% розчин перекису водню;

  2. 0,02% розчин хлоргексидину глюконату;

  3. 70° розчин етилового спирту;

  4. 96° розчин етилового спирту;

  5. 1% розчин діамантового зеленого?

5. Із метою техніки безпеки при роботі з фотополімерною лампою для захисту органів зору потрібно використовувати:



  1. Захисні окуляри;

  2. Спеціальний одяг;

  3. Гумові рукавички;

  4. Захисні маски;

  5. Прозорий щит.

6. Під час роботи електроприладів про їх несправність свідчить:



  1. Пошкоджена ізоляція;

  2. Виникнення іскри;

  3. Запах паленого;

  4. Сильне нагрівання;

  5. Все перелічене.

7. При роботі в приміщеннях, які оснащені великою кількістю апаратури, забороняється все, крім:



  1. Пробувати на смак і вдихати невідомі речовини;

  2. Вмикати і вимикати з розеток електроприлади;

  3. Зберігати і застосовувати реактиви без етикеток;

  4. Зберігати запаси отруйних речовин на столах;

  5. Зберігати і вживати їжу, пити, палити.

8. Перед тим, як залишити приміщення, потрібно пересвідчитись у тому, що:



  1. Закриті крани;

  2. Вимкнена апаратура;

  3. Вимкнені електроприлади;

  4. Зачинені двері;

  5. Все перелічене.

9. До легкозаймистих речовин можна віднести все, крім:



  1. Бензолу;

  2. Ефіру;

  3. Ацетону;

  4. Фурациліну;

  5. Спирту.

10. Із метою дотримання протипожежного режиму на кафедрах усі займисті рідини повинні зберігатись у:



  1. Паперових коробках;

  2. Пластмасових коробках;

  3. Металевих коробках;

  4. Дерев’яних коробках;

  5. Немає вірної відповіді.

11. Карієс – це патологічний процес, що вражає:

А. Емаль і дентин;

В. Пульпу;

С. Періодонт;

D. Пародонт;

E. Слизову оболонку.
12. Гіпоплазія емалі – це патологічний процес, що виникає:

А. Під час прорізування зуба;

B. До прорізування зуба;

C. Одразу після прорізування зуба;

D. Через 2 міс. після прорізування зуба;

E. Через 8 міс. після прорізування зуба.


13. Характерні симптоми карієсу зубів:

А. Набряк слизової оболонки;

B. Почервоніння ясен;

C. Дефект твердих тканин;

D. Рухомість зуба;

E. Нічний біль.


14. Характерні симптоми середнього карієсу зубів:

А. Біль від солодкого;

B. Біль від гарячого;

C. Безперервний біль;

D. Нападоподібний біль;

E. Нічний біль.


15. Причиною флюорозу зубів є:

А. Недостатній вміст фтору у питній воді;

B. Недостатній вміст йоду у питній воді;

C. Надмірний вміст фтору у питній воді;

D. Надмірна кількість кальцію у питній воді;

E. Надмірна кількість фтору у питній воді.


16. Причиною системної гіпоплазії емалі постійних зубів є:

А. Пневмонії на першому році життя дитини;

B. Дисбактеріоз на першому році життя дитини;

C. Диспепсії на першому році життя дитини;

D. Авітаміноз на першому році життя дитини;

E. Все перелічене.


17. Комп’ютерний некроз емалі виникає внаслідок:

А. Проведення комп’ютерної томографії обличчя;

B. Тривалого рентгенологічного опромінення;

C. Роботи за комп’ютером більше 10 років;

D. Роботи за комп’ютером протягом кількох місяців;

E. Опромінення ультрафіолетовими променями.


18. Гіперестезія супроводжується наступними симптомами:

А. Підвищена чутливість зубів до термічних та хімічних подразників;

B. Набряк та гіперемія слизової оболонки ротової порожнини;

C. Нічний, інтенсивний, нападоподібний, розлитий біль;

D. Біль на холодові подразники, що довго триває після зняття подразника;

E. Протікає безсимптомно.


19. За глибиною ураження карієс зубів поділяють на (оберіть найбільш повну відповідь):

А. Початковий, поверхневий, середній і глибокий;

B. Поверхневий, під поверхневий, середній, поглиблений;

C. Середній, поглиблений середній, глибокий, надглибокий;

D. Початковий, поверхневий, середньо-початковий, середньо-поглиблений;

E. Хронічний, гострий, підгострий, найгостріший.


20. За перебігом карієс зубів поділяють на:

А. Гострий та загострений;

B. Хронічний та загострений;

C. Гострий та хронічний;

D. Хронічний та підгострий;

E. Первинно хронічний і загострений.


21. Пульпіт – це патологічний процес, що вражає:

А. Емаль і дентин;

B. Пульпу;

C. Періодонт;

D. Пародонт;

E. Слизову оболонку.


22. Періодонтит – це патологічний процес, що вражає:

А. Емаль і дентин;

B. Пульпу і цемент;

C. Періодонт;

D. Пародонт;

E. Слизову оболонку.


23. Який характер болю при гострому гнійному пульпіті:

А. Нічний, нападоподібний, посилюється від холодного;

B. Виникає лише при дії холодових подразників;

C. Виникає лише при дії хімічних подразників;

D. Безперервний, пульсуючий, не залежить від подразників;

E. Нічний, нападоподібний, посилюється від гарячого?


24. Який характер болю при загостренні хронічного періодонтиту:

А. Нічний, нападоподібний, посилюється від холодного;

B. Виникає лише при дії холодових подразників;

C. Виникає лише при дії хімічних подразників;

D. Безперервний, пульсуючий, не залежить від подразників;

E. Нічний, нападоподібний, посилюється від гарячого?


25. При серозному пульпіті біль посилюється від:

А. Холодного;

B. Гарячого;

C. Кислого;

D. Солодкого;

E. Усіх перелічених чинників.


26. Симптомом хронічного гангренозного пульпіту є:

А. Усі перелічені;

B. Пульпа чорного кольору;

C. Неприємний запах із пульпової камери;

D. Біль при різкій зміні навколишньої температури;

E. Потемніння коронки зуба.


27. Які зміни в періодонті можуть відбуваються при хронічному фіброзному періодонтиті, що можна побачити на прицільній рентгенограмі:

А. Періодонтальна щілина розширена

B. Періодонтальна щілина деформована;

C. Періодонтальна щілина звужена;

D. Явища остеопорозу кістки;

E. Усі перелічені?


28. Які зміни в періодонті можуть відбуваються при хронічному гранулюючому періодонтиті, що можна побачити на прицільній рентгенограмі:

А. Вогнище деструкції кісткової тканини з чіткими межами;

B. Вогнище деструкції кісткової тканини з нечіткими межами;

C. Періодонтальна щілина розширена;

D. Періодонтальна щілина деформована;

E. Періодонтальна щілина звужена?


29. За причиною виникнення періодонтит може бути:

А. Токсичним;

B. Медикаментозним;

C. Травматичним;

D. Інфекційним;

E. Усі відповіді правильні?


30. Який характер болю при хронічному фіброзному періодонтиті:

А. Нічний, безперервний;

B. Нічний, нападоподібний;

C. Безперервний, інтенсивний;

D. Виникає лише при жуванні;

E. Болю немає?




1.4. Перелік навчально-методичної літератури
1.4.1. Основна література

1. Даценко І.І. та ін. Загальна гігієна: посібник для практичних занять / За ред. І.І. Даценко. – Львів: Світ, 2001.

2. Даценко I.I., Габович Р.Д. Профілактична медицина. – К.: Здоров'я, 2004.

3. Мастеров Ю.И., Скрипникова Т.П., Семенець В.Г. Захворювання зубів і порожнини рота. – Полтава, 2002.

4. Мізюк М.І. Гігієна: підручник. – К.: Здоров'я, 2002.

5. Нікберг I.I., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології: підручник. – К.: Здоров'я, 2001.

6. Ципріян В.І. Гігієна харчування з основами нутріціології. – К.: Медицина, 2007.

7. Черкашин С. І. Хвороби щелепно-лицевої ділянки. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.



1.4.2. Додаткова література.

1. Бернадский Ю.И. Травматология и восстановительная хирургия челюстно-лицевой области. – К.: Здоров'я, 2001.

2. Боровский В.О. Терапевтическая стоматология. – М: Медицина, 1989.

3. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Законодавство України про охорону здоров'я. – К.: Юрінком, 2000.

4. Вороненко Ю.В., Москаленко В.Ф. Соціальна медицина та організація охорони здоров'я. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.

5. Данилевський Н.Ф. Атлас заболеваний пародонта. – К.: Здоров'я, 1989.

6. Даценко I.I. Гігієна і екологія людини: навч. посіб. – Львів: Афіша, 2000.

7. Заєць Т.І., Жуковська Л.О. Профілактика стоматологічних захворювань. – Львів: Новий світ, 2000.

8. Кравец Т.П. Кальций и фтор: какой из них более для зубов ценен? // Стоматолог. – 2004. — № 10. — С. 19—23.

9. Лукиных Л.М., Лившиц Ю.Н. Верхушечный периодонтит. – Нижний Новгород: НГМА, 1999.

10. Лукиных Л.М., Лившиц Ю.Н. Пульпит (клиника, диагностика, лечение).

– Нижний Новгород: НГМА, 1999.

11. Пеккер Р.Я. Заболевания зубов и полости рта. – М.: Медицина, 1986.

12. Сидельникова Л.Г., Антоненко М.Н., Ставская Д.М. Роль и перспективы образовательных программ в профилактике заболеваний пародонта // Дент Арт. – 2006. – № 3. – С. 70–73.

13. Смоляр В.І. Фізіологія та гігієна харчування. – К.: Здоров'я, 2000.


  1. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ.


2.1. Загальні методичні матеріали

2.1.1. Мета та завдання дисципліни.

Основна мета дисципліни – дати студентам зуботехнічних відділень вищих медичних навчальних закладів І – III рівнів акредитації уявлення про етіологію, основні клінічні ознаки стоматологічних захворювань, ознайомити їх з принципами, заходами та методами профілактики, з основами організації стоматологічної допомоги та загальної гігієни.



2.1.2. Аналіз зв’язків з суміжними дисциплінами.

З метою здійснення інтеграції з іншими кафедрами використовується єдині теорії і концепції, класифікації, принципи діагностики, лікування, сучасні досягнення терапевтичної, хірургічної стоматології та стоматології дитячого віку, організацію диспансеризації і планової санації, профілактику основних стоматологічних захворювань, що регламентується програмою по спеціальності.




Дисципліна

Тема

1. Гігієна

Гігієна лікувально-профілактичних установ. Гігієна




Навколишнього середовища. Особиста гігієна.

2. Соціальна медицина

Організація стоматологічної допомоги

3. Терапевтична

Класифікація захворювань твердих тканин зубів.

стоматологія

Класифікація захворювань пародонту і СОРП

4. Хірургічна

Запальні процеси ЩЛД. Передракові захворювання та

стоматологія

пухлини ЩЛД

5.Дитяча

Принципи профілактики стоматологічних захворювань

стоматологія




6.Ортопедична

Захворювання, що виникають унаслідок користування

стоматологія

ортопедичними конструкціями.

2.1.3. Методи активізації та інтенсифікації занять:

На кафедрі передбачено використання таких методів навчання як:



  • читання проблемних лекцій;

  • обговорення та аналіз якості виконання маніпуляцій, проведених студентами;

  • вирішення ситуаційних задач;

  • тестування на практичних заняттях;


2.1.4. Основні знання та вміння

Загальні знання.

  1. Державні законодавчі акти про охорону здоров'я населення

  2. Правові питання

  3. Загальні положення страхової медицини в стоматології

  4. Основи загальної гігієни і профілактичної медицини

  5. Обладнання зубо-технічної лабораторії

  6. Правила техніки безпеки при роботі в зубо-технічній лабораторії

  7. Топографічна анатомія голови та ЩЛД


Спеціальні знання.

1. Організація стоматологічної допомоги населенню.

2. Диспансеризацію населення.

3. Санітарно-гігієнічні вимоги до робочого місця зубного техніка.



  1. Правила зберігання зуботехнічних матеріалів.

  2. Гігієна навколишнього середовища.

  3. Використання штучного ультрафіолетового середовища з метою профілактики захворювань.

  4. Особиста гігієна зубного техніка на робочому місці.

  5. Основні конструктивні елементи ортодонтичних апаратів
    10. Професійні шкідливості та запобігання їм.

11.Основи раціонального харчування.

12.Основні клінічні ознаки харчових отруєнь та запобігання їм.

13. Захворювання твердих тканин зубів. Основні клінічні ознаки, профілактичні заходи.

14.Захворювання пародонту. Основні клінічні ознаки, профілактичні заходи.

15. Захворювання слизової оболонки порожнини рота. Основні клінічні ознаки, профілактичні заходи.

16.Запальні процеси ЩЛД. Основні клінічні ознаки, профілактичні заходи.

17.Захворювання, що виникають унаслідок користування ортопедичними конструкціями. Основні клінічні ознаки, профілактичні заходи.

18.Передракові захворювання. Основні клінічні ознаки, профілактичні заходи.

19. Пухлини ЩЛД. Основні клінічні ознаки, профілактичні заходи.

20.Профілактика стоматологічних захворювань.

21.Санація органів ротової порожнини.



      1. Перелік обов’язкових практичних навичок




  1. Надання рекомендацій щодо індивідуальної гігієни порожнини рота;

  2. Підтримання санітарно-гігієнічного режиму робочого місця;

  3. Правильне зберігання зуботехнічних матеріалів.

  4. Проведення профілактичної роботи щодо запобігання виникненню захворювань твердих тканин зубів та їх ускладнень;

  5. Надання рекомендацій щодо профілактики захворювань пародонта та слизової оболонки порожнини рота.

  6. Надання рекомендацій щодо профілактики основних запальних процесів щелепно-лицевої ділянки;

  7. Проведення заходів щодо профілактики захворювань, які виникають унаслідок користування ортопедичними конструкціями;

  8. Надання рекомендацій щодо профілактики передракових захворювань та пухлин щелепно-лицевої ділянки.

  9. Проведення профілактичної роботи щодо запобігання виникненню основних стоматологічних захворювань.



2. 2. Методичні матеріали для викладачів

2.2.1. Тексти лекцій (зразок)

ТЕМА: Захворювання твердих тканин зубів.



Лектор: ас. Костюк І. Р.

Література.

1. Хоменко Л.О. Клинико-рентгенологическая диагностика заболеваний зубов и пародонта у детей и подростков / Л.О Хоменко, Е.И. Остапко, Н.В. Биденко. – Москва: Книга плюс. – 2004. – 200 с.

2. Лукиных Л.М. Верхушечный периодонтит / Л.М. Лукиных, Ю.Н. Лившиц // Нижний Новгород: Издательство НГМА, 2004. – 86 с.

3. Мельничук Г.М. Практична одонтологія / Г.М. Мельничук, М.М. Рожко // Івано-Франківськ, 2003. – С. 262-371.

4. Терапевтична стоматологія дитячого віку / за ред. Л.О. Хоменко. – К.: «Книга плюс», 1999. – С. 293-361.

5. Балин В.Н. Практическая периодонтология / В.Н. Балин, А.К. Иорданишвили, А.М. Ковалевський // С.- Птб.: Питер, 1995. – 255 с.

6. Периодонтиты / Е.В. Левицкая, Н.Н. Скурская, Е.П. Соколовская, Л.А. Хоменко // К.: «Здоровя», 1973. – 138 с.

7. Періодонтити / В.Г. Сай, С.П. Кузів, О.О. Пасько, Ю.М. Бунь // Львів, 2004. – 348 с.

8. Марченко О.І. Клініка і лікування періодонтитів / О.І. Марчеко // К.: ДМВ, 1958. – 154 с.

9. Воспалительные заболевания в челюсно-лицевой области у детей / под. ред. В.В. Рогинского // М.: «Детстомиздат», 1998. – С. 7-132.

Николишин А.К. Современная стоматология практического врача / А.К. Николишин // Полтава, 1997. – 112 с.

10. Стоматология. Учебник / под ред. В.Н. Трезубова и С.Д. Арутюнова // М.: Медицинская книга, 2003. – С. 272-285.

План лекції.

І. Карієс зубів.

1. Визначення.

2. Етіологія та патогенез карієсу зубів.

3. Класифікація карієсу зубів.

4. Основні клінічні ознаки карієсу зубів.

5. Профілактичні заходи.

ІІ. Некаріозні ураження зубів.



  1. Класифікація некаріозних уражень зубів.

  2. Етіологія, патогенез, основні клінічні ознаки гіпоплазії.

3. Профілактика системної гіпоплазії.

  1. Етіологія, патогенез, основні клінічні ознаки флюорозу.

  2. Профілактика флюорозу.

  3. Етіологія, патогенез, основні клінічні ознаки та профілактика патологічного стирання зубів.

  4. Етіологія, патогенез, основні клінічні ознаки та профілактика клиноподібних дефектів.

  5. Етіологія, патогенез, основні клінічні ознаки та профілактика ерозії твердих тканин зубів.

  6. Етіологія, патогенез, основні клінічні ознаки та профілактика гіперестезії.

  7. Етіологія, патогенез, основні клінічні ознаки та профілактика комп’ютерного некрозу емалі.

ІІІ. Ускладнення карієсу зубів – пульпіт і періодонтит.

  1. Визначення.

  2. Етіологія та патогенез пульпіту і періодонтиту.

  3. Класифікація пульпіту і періодонтиту.

  4. Основні клінічні ознаки пульпіту і періодонтиту.

  5. Профілактичні заходи.



Карієс зубів – це патологічний процес, що уражає тверді тканини зуба після його прорізування і характеризується їх де інералізацією, руйнуванням та утворенням дефекту або каріозної порожнини. Карієс – це найбільш розповсюджена хвороба людства. Ураженість населення економічно розвинутих країн складає 95-98%.

Причини, що призводять до виникнення карієсу зубів (карієсогенні чинники) можна розділити на місцеві та загальні (табл. 1).

Таблиця 1.

Загальні та місцеві чинники виникнення карієсу зубів (за Хоменко Л.О., 1999).




Загальні карієсогенні чинники

Місцеві карієсогенні чинники

Порушена резистентність твердих тканин

неповноцінне харчування;

низький вміст фтору у питній воді;

соматичні захворювання;

екстремальні впливи



патогенна мікрофлора зубного налету;

зміна кількісного та якісного складу слини;

вживання великої кількості вуглеводів


неповноцінна структура;

відхилення у хімічному складі;

спадкова схильність до карієсу

Для емалі зуба характерні такі властивості, як проникність та обмін іонами зі слиною, тому в ротовій порожнині постійно відбуваються процеси де- і ремінералізації (тобто емаль віддає мікроелементи слині і забирає). Якщо з певних причин порушується рівновага в ротовій порожнині і процеси демінералізації починають переважати над процесами ремінералізації, то на емалі зуба виникає ділянка демінералізованої емалі увигляді каріозної плями. Подальше прогресування процесів де мінералізації призводить до утворення каріозної порожнини.

Етіологічна роль мікроорганізмів (особливо стрептококів) доведена в експериментах на тваринах, які перебували на тривалій карієсогенній дієті. Уведення в карієсогенну їжу звичайної мікрофлори з ротової порожнини людини призводило до розвитку карієсу в експериментальних тварин.

Карієсогенну дію мікроорганізмів пов’язують із зубною бляшкою, що може утворюватися при недотриманні гігієни порожнини рота. У зубній бляшці накопчується велика кількість мікроорганізмів, через деякий час вона ущільнюється, мінералізується. Таким чином, мікроорганізми захищаються від зовнішнього середовища ротової порожнини. На поверхні емалі під бляшкою відбувається демінералізаціяя емалі, унаслідок виділення мікроорганізмами в процесі життєдіяльності кислот, що розчиняють емаль.

У виникненні карієсу зубів велику роль відіграє слина, що має омиваючі та ремінералізуючі властивості. Сприяє розвитку карієсу зменшення виділення слини, підвищення її в’язкості, зниження вмісту мікро- та мікроелементів.

Вуглеводнева їжа сприяє розвитку кислого рН в ротовій порожнині – середовища, в якому відбуваються процеси демінералізації твердих тканин зуба, є поживним середовищем для розвитку мікроорганізмів. Крім того, липка та солодка їжа може прилипати до поверхні зубів і сприяти утворенню зубного налету і зубної бляшки.



Патогенез карієсу зубів можна зобразити схематично наступним чином (Мельничук Г.М., 2003): бактерії зубного налету + вуглеводи їжі → органічні кислоти → розчинення кристалів емалі → вогнище демінералізації → каріозна порожнина.

Сучасні погляди на механізм виникнення карієсу включають три основні фактори, які пов’язані між собою, а саме:

1. Карієсогенна дієта, що включає велику кількість вуглеводів, зокрема цукрі. При цьому погана гігієна ротової порожнини сприяє утворенню зубного налету.

2. Мікрорганізми ферментним шляхом перетворюють вуглеводи в органічні кислоти, які викликають демінералізацію емалі, особливо в ретенційних місцях коронки зуба.

3. Неправильно сформована морфологічна структура твердих тканин зуба або порушення їх хімічного складу в наступні роки життя, що знижує їх стійкість до карієсу.

Класифікація карієсу зубів.

І. За локалізацією:

1. Фісурний (оклюзійний). Розміщений у фісурах на жувальній поверхні молярів та пре молярів та у природніх ямках за заглибинах (сліпа ямка на оральній поверхні різців,заглибина на вестибулярній поверхні молярів).

2. Пришийковий (цервікальний) – біля ясен в ділянці шийки зуба.

3. Апроксиманьний – на контактних поверхнях зубів.

4. Циркулярний (кільцевий) – довкола коронки зуба в пришийковій ділянці.

5. Карієс цементу.

ІІ. За характером перебігу:

1. Гострий.

2. Хронічний.

ІІІ. За глибиною ураження (клінічна класифікація):

1. Початковий карієс – стадія плями (поверхневий шар емалі не ушкоджений).

2. Поверхневий – в межах емалі до емалево-дентинної межі.

3. Середній – ураження нижче емалево-дентинної межі в межах плащового дентину.

4. Глибокий – в межах припульпарного дентину.

Клінічні ознаки карієсу зубів.

Загальні симптоми карієсу зубів:

1. Біль безпосередньо в момент дії подразника (хімічного, термічного, механічного), що припиняється після зняття дії подразника.

2. Наявна каріозна порожнина.

3. Зуби живі, тобто чутливість їх збережена. Зондування може бути слабо болючим.

4. Пальпація, перкусія – неболючі.



Початковий карієс у стадії плями може мати гострий перебіг (біла крейдо подібна пляма) або хронічний (темна пляма). Біла пляма – це вогнище підповехневої демінералізації емалі, при цьому поверхнева зона каріозної емалі збережена на всьому протязі. Це єдина форма карієсу, яка може мати обернений перебіг, тобто таке каріозне вогнище може повністю відновитися та зникнути. При наявності початкового карієсу пацієнт не має скарг, лише відчуття оскоми при наявності білої плями. Об’єктивно: відмічається втрата природного блиску емалі у вигляді крейдоподібної або темно-коричневої плями, що локалізується переважно у пришийковій ділянці зубів. Пляма шорстка при зондуванні, зафарбовується барвниками (метиленовим синім, еритрозином).

Поверхневий карієс характеризується руйнуванням цілісності емалі, її розм’якшенням, частковим або повним її некрозом і утворенням невеликого дефекту. При гострому перебігу скарги: на короткочасний біль від хімічних подразників (солодкого, кислого, солоного) механічних (чищення зубів) подразників. При хронічному перебігу скарг може не бути. Об’єктивно: емаль крейдоподібно змінена, шорстка при зондуванні.

Середній карієс супроводжується розм’якшенням тканин зуба і утворенням дефекту в межах поверхневих шарів дентину (плащового). За загостреного перебігу скарги: на біль від хімічних (солодке, кисле, солоне) та механічних (потрапляння твердої їжі, чищення зубів) подразників. Об’єктивно: каріозна порожнина з вузьким вхідним отвором та широким дном, виповнена розм’якшеним світлим дентином, зондування не болюче по дну, але болюче по емалево-дентинній межі, препарування зуба різко болюче, термопроба негативна. За хронічного перебігу патології скарг може не бути. Об’єктивно: каріозна порожнина має широкий вхідний отвір, виповнена щільним дентином темно-коричневого кольору, при зондуванні дно та стінки порожнини щільні.

Глибокий карієс характеризується утворенням великого дефекту твердих тканинах зуба у межах глибоко розміщених шарів дентину в біляпульпарній ділянці.

За гострого перебігу глибокого карієсу хворий скаржиться на біль від холодових подразників, що швидко минає після зняття подразника та від механічних подразників, але скарг може і не бути, якщо подразники не можуть потрапити через невеличкий вхід в каріозну порожнину. Об’єктивно: каріозна порожнина з вузьким вхідним отвором (краї емалі крихкі, крейдоподібно змінені) та широким дном, виповнена розм’якшеним світлим дентином, зондування болюче по всьому дну рівномірно, термопроба на холод різко позитивна, біль зникає зразу після зняття подразника. За хронічного перебігу патології скарг може не бути, може бути чутливість від механічних та холодових подразників. Об’єктивно: каріозна порожнина широка (краї емалі щільні), виповнена щільним дентином темних відтінків, зондування не болюче по дну, на дні каріозної порожнини є замісний дентин, термопроба негативна або чутлива.



Профілактика карієсу зубів полягає в усуненні загальних та місцевих факторів, що сприяють його виникненню, а саме:

- повноцінне та збалансоване харчування, багате білком, вітамінами (особливо А, групи В, С) та мікро- і мікроелементами (фосфор, кальцій, фтор, йод, селен, мідь, залізо та ін.);

- вживання доброї питтєвої води з достатньою концентрацією фтору;

- здоровий спосіб життя (загартовування організму, відсутність шкідливих звичок, сонячні ванни, які сприяють виробленню віт Д);

- вчасне виявлення та лікування загальносоматичних захворювань;

- вживання твердої їжі (сирі овочі, фрукти), що сприяє механічному очищенню зубів;

- повноцінне тривале пережовування їжі, що сприяє виділенню слини;

- дотримання правил гігієни ротової порожнини (чищення зубів основними та додатковими гігієнічними засобами);

- використання місцево лікарських засобів для профілактики у вигляді полокань, аплікацій, електрофорезу та ін.

Некаріозні ураження зубів – це патологія твердих тканин зубів, що може бути вродженою та набутою. В останнє десятиріччя поширеність некаріозних уражень емалі зубів значно зросла до 80-82% (Федоров Ю.А. и соавт. 1996, Чорнобыльская П.М. и соавт., 1993). Факрори, що сприяють виникненню некарыозних уражень – це професійні шкідливості, неблагоприємна ситуація на робочому місці (робота за ком’єтером), загальні захворювання (ревматизм, остеохондроз, захворювання ШКТ), коли хворому доводиться тривало приймати такі ліки як саліцилати, соляну кислоту, прийом жінками молодого віку пероральних контрацептивів. Деякі автори пов’язуть цю проблему із погіршення екологічної ситуації уцілом та Чорнобильською кататострофою зокрема Федоров Ю.А. и соавт. 1996, Чорнобыльская П.М. и соавт., 1993).

Класифікація некаріозних уражень.

І. Ураження зубів, які виникають до прорізування, тобто в період фолікулярного розвитку їх тканин.

1. Гіпоплазія емалі.

2. Гіперплазія емалі.

3. Ендемічний флюороз.

4. Аномалія розвитку та прорізування зубів, зміна їх кольору.

5 Спадкові порушення розвитку зубів.

ІІ. Ураження, що виникають після прорізування зубів.



  1. Пігментація зубів і налети.

  2. Стирання твердих тканин.

  3. Клиноподібний дефект.

  4. Ерозія зубів.

  5. Некроз твердих тканин зубів.

  6. Травма зубів.

  7. Гіперестезія зубів.

Гіпоплазія емалі – це порушення розвитку емалі, що характеризується її недостатнім формуванням і мінералізацією. Клінічно це проявляється виникненням плям, штрихів, борозен на поверхні емалі або обширних дефектів емалі чи її відсутністю. Гіпоплазія може виявлятися як в молочних, так і в постійних зубах. Може бути системною, коли уражається група зубів, що формуються одночасно, і місцевою, коли уражається 1 чи 2 поряд розміщених зуба.

Причиною системної гіпоплазії молочних зубів можуть бути порушення ще в організмі плода, оскільки тимчасові зуби утворюються і мінералізуються внутріутробно. До таких порушень можуть призвести:

  • токсикози вагітності;

  • ускладнений перебіг вагітності;

  • хвороби матері у другій половині вагітності, особливо інфекційні;

  • недостатнє харчування матері або порушення всмоктування поживних речовин, вітамінів та елементів через хронічні хвороби матері;

  • негативні впливи на організм матері під час вагітності.

Причиною системної гіпоплазії емалі постійних зубів є хвороби дитини на першому році життя (саме в цей час відбувається формування та мінералізація твердих тканин постійних зубів). Це хвороби, які призводять до порушення білкового та мінерального обміну в організмі дитини, а саме: рахіт, хвороби ендокринної системи, центральної нервової системи, травної системи (проноси), гострі інфекційні захворювання. До виникнення гіпоплазії емалі може призвести також призначення антибіотиків дітям до 1 року, оскільки ці медикаменти пригнічують роботу амелобласта і внаслідок цього призводять до порушення формування та мінералізації емалі зубів.

Причиною місцевою гіпоплазії емалі є травма чи негативний вплив патологічного процесу на зачатки постійних зубів – періодонтити тимчасових зубів. Найчастіше уражаються верхні центральні різці (найчастіше піддаються травмі) та премоляри (молочні моляри, які знаходяться над постійними премолярами найчастіше уражаються хронічним періодонтитом).

Клінічно розрізняють такі форми системної гіпоплазії емалі: плямисту (білі плями), хвилясту, крапкову, борозенчасту. У важких випадках може бути часткова чи повна відсутність емалі. Плями при гіпоплазії не зафарбовуються барвниками, як при карієсі, мають гладеньку поверхню і не реагують на подразники.

Профілактика системної гіпоплазії:

- турбота про здоров’я вагітної жінки і новонародженої дитини;

- повноцінне харчування вагітної жінки та дитини;

- усунення негативниго впливу довкілля та стресових ситуацій на вагітну жінку;

- профілактика інфекційних та інфекційних захворювань у дітей раннього віку;

- вчасне та ефективне комплексне лікування соматичних захворювань;

- посилення стоматологічної санітарно-просвітницької роботи в жіночих і дитячих консультаціях.



Флюороз – різновид гіпоплазії емалі, причиною якої є токсичний вплив фтору, при надмірному його надходженні із питною водою. В нормі концентрація фтору у питній воді повинна становити від 0,8 мг/мл до 1,5 мг/мл. Однак є місцевості, де концентрація фтору у питній воді перевищує норму. Фтор у великих кількостях є отрутою і при постійному тривалому надходженні в організм може токсично впливати на амелобласти та порушувати їх функцію. У разі флюорозу уражаються всі зуби. Клінічно ця хвороба має такі прояви, як і гіпоплазія емалі.

Профілактика флюорозу:

- зменшення концентрації фтору у питній воді – дефторування за допомогою спеціальних установок;

- заміна джерел водопостачання;

- змішування води з двох або трьох джерел, що містять різну концентрацію фтору;

- індивідуальне очищення води: кип’ятіння і відстоювання, заморожування і від танення, фільтрування через шари окису магнію, кісткову масу, обробка сірчанокислою глиною;

- пиття молока, соків;

- призначення додатково препаратів кальцію всередину;

- уникати вживання продуктів із підвищеним вмістом фтору: морську капусту, смалець, печінку, коров’яче масло, морську рибу, шпинат та ін.).



Патологічне стирання зубів – це такий стан підвищеного стирання, коли за короткий термін в зубах утворюються атипові контактні площадки, оточені гострими краями збереженої емалі. Зуби втрачають свою анатомічну форму, прикус знижується, змінюється взаємовідношення в зубних рядах, зубні ряди не можуть сприймати функціональне навантаження.

Місцеві причини патологічного стирання:

- вживання грубої, мало обробленої їжі;

- шкідливі звички та професійна шкідливість (тривале утримування зубами гвіздків, мундштуків, пензлів, перекушувуння ниток, лузання насіння; склодуви, музиканти, що грають на духових інструментах). Стирання такого типу називають також узурами;

- патологія прикусу (прямий, глибокий, косий);

- бруксизм;

- функціональне перевантаження окремих зубів через втрату інших та аномалії розміщення зубів;

- травма опорних зубів клакером;

- порушення нервово-м’язових функцій щелепно-лицьової ділянки.



Загальні причини:

- порушення функції ендокринних залоз;

- захворювання нервової ситеми;

- анемії;

- захворювання травного тракту;

- вживання соляної кислоти хворими на ахілію (відсутність у шлунковому соці соляної кислоти);

- стрес, стан афекту, які провокують скреготання і стиснення зубів (особливо під час сну).

Клінічні ознаки. Скарги на підвищену чутливість зубів на хімічні та механічні подразники, а з поглибленням патологічного процесу – на термічні, але з часом утворюється замісний дентин і підвищена чутливість зменшується або зникає. Об’єктивно: зникнення горбиків і сплощення жувальних поверхонь зубів, зменшення висоти коронок різці та ікол, сплощення їх різального краю. При генералізованому патологічному стиранні знижується нижній відділ обличя, знижується прикус і як наслідок виникають патологічні зміни в скронево-нижньощелеповому суглобі.

Профілактика патологічного стирання зубів полягає в попередженні та усуненні місцевих та загальних чинників, що можуть призвести до виникнення ціїєпатології.

Клиноподібний дефект – маєє вигляд клину, вістря якого спрямоване до порожнини коронки зуба, і локалізується в пришийковій ділянці. Частіше зустрічається у людей похилого віку, супроводжує захворювання пародонту (пародонтоз).

Причини виникнення клиноподібного дефекту вивчені недостатньо, але вважається, що ними можуть бути місцеві чинники:

- чищення зубів горизонтальними рухами на протязі тривалого часу жорсткою зубною щіткою;

- застосування зубних паст, що містять багато абразивних речовин;

і загальні:

- порушення в ендокринній системі;

- порушення центральної нервової системи;

- порушення в шлунково-кишковому тракті.

Клінічні ознаки. Скарги на естетичний дефект, а при поглибленні патологічного процесу може виникати підвищена чутливість зубів до хімічних, механічних та термічних подразників.Об’єктивно: на початкових стадіях свого розвитку клиноподібний дефект має вигляд тонких тріщин чи щілин на поверхні емалі, але з часом поглиблюється, розширюється і набуває форми клину. Дефекти поодинокі, локалізуються переважно на вестибулярних (інколи на язикових) поверхнях зубів, можуть розміщуватися симетрично, розвиваються повільно, на протязі багатьох років. При зондуванні дно та стінки клиноподібного дефекту гладкі та безболісні.

Профілактика:

- правильне чищення зубів;

- використання м’яких зубних щіток;

- використання зубних паст з малою абразивністю;

- лікування захворювань пародонту;

- лікування загально-соматичних захворювань.



Ерозія твердих тканин зубів – прогресуюча втрата твердих тканин зубів, що має невияснену етіологію і не пов’язану із впливом мікроорганізмів.

Фактори, що сприяють виникненню ерозії твердих тканин зубів:

- механічні (жорска зубна щітка, абразивна зубна паста, зубний порошок);

- хімічні (вживання великої кількості цитрусових);

- загальні: подагра, ендокринні захворювання , психосоматичні розлади, нервово-психічні захворювання;

- часта блювота кислим вмістом шлунком при токсикозі вагітних, булемії, алкоголізмі;

- недостатня салівація.



Клінічні ознаки. Скарг переважно немає, виникають рідко у вигляді чутливості на хімічні, механічні та термічні подразники, але виражені слабо. Це пов’язано із тим, що процес розвивається дуже повільно і утворюється замісний дентин. Об’єктивно: ерозії розміщуються на симетричних поверхнях центральних і бокових різців верхньої щелепи, а також на іклах та премолярах обох щелеп. Спочатку ерозії мають вигляд дефекту овальної форми, що розміщені у поперечному напрямку на більш опуклій частині вестибулярної поверхні коронки. Дно ерозії гладке, блискуче, тверде. Постійне та поступове заглиблення і розширення меж ерозії призводить до втрати всієї емалі на вестибулярній поверхні зуба і частини дентину.

Профілактичні заходи такі ж як і у разі клиноподібного дефекту.

Гіперестезія – це підвищена больова чутливість твердих тканин зуба до дії різних навіть незначних подразників (хімічних, температурних, механічних).

Гіперестезія може виникати при таких захворюваннях:

- некаріозні ураження зубів;

- захворювання пародонту;

- психоневрози;

- захворювання ендокринної системи;

- порушення обміну речовин;

- хвороби травного тракту;

- інфекційні хвороби;

- клімакс.



Клініка. Скарги на підвищену чутливість зуба на різні подразники. Об’єктивно: оголені шийки зуба і цементу кореня внаслідок атрофії ясен, клиноподібний дефект, ерозія емалі, травмі. Інколи, через невідомі причини, гіперестезія може виникати і при відсутності порушення анатомічної цілісності твердих тканин зубів.

Профілактика. Вчасне виявлення та лікування захворювань пародонту, не каріозних уражень та загально соматичних захворювань.

Комп’ютерний некроз емалі.

Некроз – це загибель клітин і тканин у організмі або омертвіння.



Причиною комп’ютерного некрозу є недотримання режиму роботи та гігієни праці. Виникає переважно у осіб молодого віку, які тривалий час (на протязі 2-3 років) проводять багато годин на протязі доби за роботою з комп’ютером. Виявлено також, що подібне захворювання може зустрічатися у тих людей, що багато часу проводять перед телевізором, який також створює випромінювання.

Патогенез. Комп’ютер створює випромінювання, що іонізує молекули та атоми в організмі. Це призводить до появи вільних радикалів, які порушують функцію клітин, біохімічні процеси в зубах та мінеральний обмін, через що відбувається омертвіння тканин. Досить негативним фактором також є порушення функцій слинних залоз і, відповідно, процесів фізіологічної ре мінералізації (відновлення) емалі. Комп’ютерні некрози небезпечні тим, що протікають безболісно, навіть при дуже глибоких ураженнях.

Клінічні ознаки. Скарги на появу на зубах плям коричневого чи навіть чорного кольору, зуби сірі та втрачають блиск, може бути сухість в роті, „злипання” зубів при їх змиканні. Об’єктивно: на вестибулярній поверхні в пришийковій ділянці групи поряд розміщених зубів (тої частини обличчя, що звернена до монітора комп’ютера) наявні вогнища ураження темно-коричневого або чорного кольору, заповнені розм’якшеною масою емалі зуба, не болючі при зондуванні. Непошкоджені ділянки емалі непрозорі, сірого кольору, не мають живого блиску. Відмічається сухість у роті. У важких випадках можливе ураження кореня зуба та альвеолярної кістки. При глибокому ураженні виникає розм’якшення дентину, тоді приєднюються різкі больові відчуття на різні подразники.

Профілактичні заходи.

1. Робота за комп’ютером повинна тривати не більше 6 годин на день (дітям у 2 рази менше) і не ближче, ніж на відстані 60-70 см до екрана.

2. Через кожні 2 години необхідно перериватися на 15-хвилинний відпочинок.

3. Місцезнаходження комп’ютера має бути не ближче, ніж 2 метри від іншого комп’ютера.

4. Кімната для роботи за комп’ютером має добре провітрюватися і мати природнє освітлення із лівого боку.

5. Прийом всередину антиоксидантів: зелений чай, лимон, вітаміни С, Е та ін.

6. Достатнє надходження у організм кальцію, йоду та інших макро- і мікроелементів, вітамінів (вживати в достатній кількості овочі та фрукти, морепродукти).

7. Для чищення зубів використовувати пасти, що містять фосфати.

8. 1 раз у 2 дні проводити 15-хвилинні аплікації на всю поверхню зуба фторвмісними зубними пастами.

Можливе також виникнення токсичних некрозів твердих тканин зубів, що є наслідком токсикоманії. Клініка цього некрозу схожа до вищезгаданого.



Пульпіт – це запаленням тканин пульпи, що найчастіше виникає як ускладнення карієсу. Періодонтит – це запалення тканин періодонту.

Причиною пульпіту та періодонтиту найчастіше є проникнення мікроорганізмів із каріозної порожнини в порожнину зуба і в кореневий канал, а потім і в періодонтальну щілину. Однак пульпіт та періодонтит може мати і травматичне походження у разі гострої чи хронічної механічної чи фізичної травми, а також токсичне при використанні сильнодіючих токсичних ліків для обробки каріозної порожнини чи кореневого каналу зуба при лікуванні карієсу чи пульпіту. Якщо подразнюючі фактори не будуть усунені, або коли пульпа чи періодонт не справляється із дією пошкоджуючого агента, виникає запалення. Спочатку виникає стадія альтерації (пошкодження), далі – стадія ексудації (виникає набряк, накопичується серозний ексудат), а через 6-8 годин серозний ексудат трансформується у гнійний і настає стадія вторинної альтерації або змертвіння тканин. У разі хронічного перебігу пульпітів і періодонтитів може існувати ще одна стадія запалення – проліферація – розростання тканин.



Класифікація пульпітів.

І. Гострий пульпіт. ІІ. Хронічний пульпіт.

1. Серозний. 1. Фіброзний або простий.

2. Гнійний. 2. Гангренозний.

3. Гіпертрофічний.

4. Конкрементозний.

ІІІ. Загострення хронічного пульпіту.

Класифікація періодонтитів.

І. Гострий періодонтит. ІІ. Хронічний періодонтит.

1. Серозний. 1. Фіброзний.

2. Гнійний. 2. Гранулюючий.

3. Гранулематозний.

мсІІІ. Загострення хронічного періодонтиту.



Основні клінічні ознаки пульпітів.

Загальні симптоми, характерні для пульпітів:

1. Наявність глибокої каріозної порожнини, що може бути сполучена із пульповою камерою за хронічного перебігу хвороби та не сполученою – за гострого перебігу. Зуб може бути інтактним при травматичному пульпіті.

2. Біль нічний, інтенсивний, приступоподібний (больові періоди чергуються із періодами, коли біль вщухає, – „світлі проміжки”).

3. Біль може бути локалізованим або розлитим – так звана ірадіація болю по ходу гілок трійничного нерва.

4. Біль посилюється від температурних подразників – холодного чи гарячого і довго не зникає після зняття подразника.

5. Зондування поверхневе або глибоке тканин пульпи різко болюче або чутливе і супроводжується слабкою або інтенсивною кровотечею.



Клініка гострого серозного пульпіту. Скарги на нічний приступоподібний біль, що посилюється від холодного та довго триває після зняття подразника. Об’єктивно: наявна каріозна порожнина в межах пульпової камери або біляпульпарного дентину, пульпова камера закрита, після розкриття якої спостерігається виділення великої кількості крові. Зондування різко болюче.

Клініка гострого гнійного пульпіту. Скарги на нічний приступоподібний біль, що посилюється від гарячого та послаблюється від холодного (симптом „пляшечки”) та довго триває після зняття подразника. Біль розлитий, поширюється на інші зуби та всю половину щелепи. Об’єктивно: наявна каріозна порожнина в межах пульпової камери або біляпульпарного дентину, пульпова камера закрита, після розкриття якої спостерігається виділення крапельки гною. Зондування різко болюче.

Клініка хронічного фіброзного (простого) пульпіту. Скарги на біль від механічних подразників та при натисканні на зуб при жуванні й на потемніння зуба. Об’єктивно: зуб змінений в кольорі, наявна каріозна порожнина сполучена з пульповою камерою, зондування тканин пульпи болюче, кровотеча в’яла.

Клініка хронічного гангренозного пульпіту. Скарги на зміну кольору зуба, біль при вживанні гарячої їжі, чутливість зуба при переході із холодного в теплп приміщення і навпаки. Об’єктивно: зуб сіро-рожевого кольору, наявна каріозна порожнина в межах пульпової камери або біляпульпарного дентину, пульпова камера закрита, після розкриття якої спостерігається виділення неприємного гнилісного (іпохорозного) запаху. Глибоке зондування болюче (якщо збережена життєздатність кореневої пульпи).

Клініка хронічного гіпертрофічного пульпіту. Скарги на руйнування коронки зуба, розростання у зубі „дикого м’яса”, що болить і кровоточить під час вживання їжі, внаслідок травмування. Об’єктивно: коронка зуба зруйнована наполовину, пульпова камера розкрита, із неї росте поліп пульпи. Термопроба негативна, зондування поліпа болюче, він кровоточить.

Клініка хронічного конкрементозного пульпіту. Скарги біль, схожий при гострому пульпіті або при невралгії трійчастого нерва. Інтенсивність та протяжність больових нападів наростає роками, поступово. Біль не локалізований, ірадіює, часто хворий не пов’язує його виникнення із зубами. Об’єктивно: зуб може бути інтактним, патологічно стертим, може бути лікованим з приводу карієсу. Можуть з’являтися неврологічні ознаки: посмикування м’язів щоки, сльозотеча, почервоніння шкіри, слизової оболонки порожнини рота, біль при доторкуванні до шкіри. Спостерігається болючість або чутливість при порівняльній перкусії. Рентгенологічно виявляється дентикль в пульповій камері.

При загостренні хронічного пульпіту виникають симптоми, характерні для гострого процесу.



Основні клінічні ознаки періодонтитів.

Загальні симптоми, характерні для періодонтитів:

1. Наявність глибокої каріозної порожнини, що може бути сполучена із пульповою камерою за хронічного перебігу хвороби та не сполученою – за гострого перебігу. Зуб може бути інтактним при травматичному періодонтиті.

2. Біль самовільний, постійний, інтенсивний, рвучий або ниючий, має чітку локалізацію. Біль посилюється при натисканні на зуб. При наявності гнійного ексудату може посилюватися від теплого.

3. Різко позитивна перкусія при гострому перебігу чи при загостренні хвороби.

4. Наявні зміни зі сторони слизової оболонки ротової порожнини.

5. Безсимптомний перебіг хвороби за хронічного перебігу.



Клініка гострого серозного періодонтиту. Скарги на самовільний, інтенсивний, безперервний, ниючий, постійний біль, що посилюється при накушуванні на зуб. Біль точно локалізується в ділянці „причинного” зуба, що ніби „виріс”. Біль наростає. Об’єктивно: наявна каріозна порожнина в межах пульпової камери або біляпульпарного дентину, пульпова камера закрита, після розкриття якої спостерігається виділення великої кількості крові. Повехневе і глибоке зондування пульпової камери не болюче, оскільки пульпа нежиттєздатна. Перкусія різко позитивна Після розкриття пульпової камери і виходу ексудату через пульпову камеру настає полегшення болю. Може спостерігатися набряк та гіперемія слизової оболонки ротової порожнини в проекції верхівки коренів хворого зуба. Рентгенологічно змін не буде.

Клініка гострого гнійного періодонтиту. Скарги такі ж, як і при серозному періодонтиті, але біль наростає, приймає пульсуючий характер та може ірадіювати по ходу гілок трійничного нерва. Хворий не може закрити рот, оскільки навіть дотик до зуба викликає значне посилення болю. Об’єктивно: аналогічно до гострого серозного періодонтиту, але при розкритті пульпової камери виділяється гнійний ексудат, спостерігається набряк та гіперемія слизової оболонки ротової порожнини в проекції верхівки коренів хворого зуба, болючість при пальпації. Перкусію проводити не можна, бо це бути супроводжуватися інтенсивним болем. Збільшення лімфатичних вузлів. Рентгенологічно змін не буде.

Клініка хронічного фіброзного періодонтиту. Скарг немає. Об’єктивно: зуб або інтактний і змінений в кольорі, або уражений глибоким каріозним процесом, пульпова камера може бути як закритою, так і відкритою. Перкусія неболюча, зміни на слизовій оболонці відсутні. На прицільній рентгенограмі спостерігається деформація періодонтальної щілини (звуження і розширення), можливе ущільнення кісткової тканини – остеосклероз.

Клініка хронічного гранулюючого періодонтиту. Скарг може не бути або відчуття дискомфорту при натискуванні на зуб, на наявність новоутвору на яснах, із якого може виділятися гній. Об’єктивно: зуб або інтактний і змінений в кольорі, або уражений глибоким каріозним процесом, пульпова камера може бути як закритою, так і відкритою. У порожнині зуба і в кореневих каналах – розпад пульпи, гнилісний запах. Вертикальна перкусія може бути чутливою, слизова оболонка в ділянці верхівки зуба ціанотична, пастозна, можуть бути сліди нориці (рубець) або нориця. У разі загострення цього патологічного процесу із нориці може виділятися гній, а слизова оболонка стає набряклою та гіперемованою. На прицільній рентгенограмі спостерігається деформація періодонтальної щілини та наявність на верхівці кореня вогнища деструкції кісткової тканини з нечіткими межами і вигляді „язиків полум’я”.

Клініка хронічного гранулематозного періодонтиту. Скарг немає. Об’єктивно: зуб або інтактний і змінений в кольорі, або уражений глибоким каріозним процесом, пульпова камера може бути як закритою, так і відкритою, зуб може бути запломбованим. У порожнині зуба і в кореневих каналах – розпад пульпи, гнилісний запах, зондування усть кореневих каналів не чутливе. Перкусія неболюча, зміни на слизовій оболонці відсутні. На прицільній рентгенограмі спостерігається вогнище деструкції кісткової тканини на верхівці кореня округлої форми з чіткими межами.

При загостренні хронічного періодонтиту виникають симптоми, характерні для гострого процесу.



Профілактика пульпіту та періодонтиту, як ускладнень карієсу, полягає у вчасному виявленні та якісному лікуванні карієсу зубів, а також у проведенні профілактичних оглядів ротової порожнини 2 рази на рік.



      1. Методичні розробки до практичних занять для викладачів (взірець).


МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Каталог: images -> Portal -> Kafedra dytyachoi stomatologiya
Kafedra dytyachoi stomatologiya -> Сагітальні аномалії прикусу. Дистальний прикус. Етіологія, патогенез, клініка та діагностика дистального прикусу
Kafedra dytyachoi stomatologiya -> Сагітальні аномалії прикусу. Дистальний прикус. Етіологія, патогенез, клініка та діагностика дистального прикусу
Portal -> 1. Які основні компоненти цинк-фосфатного цементу: a фторалюмосилікат та фосфорна кислота
Portal -> Закон еквівалентів. Визначення еквіваленту металу об’ємним методом


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5


©stom.tilimen.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет