О., Барабаш Н. О. До історії взаємин Д. Велланського з М. Білозерським



Pdf көрінісі
Дата02.04.2019
өлшемі81.02 Kb.

Н I Ж И Н С Ь К А   С Т А Р О В И Н А  

Вип. 14 (17), 2012 р.

 

149 



Андросова-Байда Д.О., Барабаш Н.О. До історії взаємин Д. Велланського з М. Білозерським 

У статті проаналізовано текстуальні особливості та зміст дружніх листів Данила Михайловича 

Велланського до Михайла Васильовича Білозерського. 

Ключові слова: дружній лист, Д. М. Велланський, М. В. Білозерський. 

 

Андросова-Байда  Д.А.,  Барабаш  Н.А.  К  истории  взаимоотношений  Д. Велланского  с 

М. Белозерским 

В статье проанализированы текстуальные особенности и содержание дружеских писем Данила 

Михайловича Белозерского к Михаилу Васильевичу Белозерскому. 

Ключевые слова: дружественное письмо, Д. М. Велланский, М. В. Белозерский. 

 

Androsova-Bayda D.O., Barabash N.O. The history of relations between D. Vellanskiy and  

M. Bilozerskiy 

In the article the textual particularities and the content of Danilo Vellansky familiar letters to Mykhaylo 

Bilozersky were analyzed. 

Key words: familiar letter, D. Vellansky, M. Bilozersky. 

 

[надійшло до редакції: 16.10.2012 р.] 



 

 

 



УДК 281.9 (477.51) 

Максим БЛАКИТНИЙ 

(Чернігів) 

 

Стефановський Трифон Андрійович – церковний діяч,  



публіцист та історик Чернігівщини  

(за матеріалами часопису “Черниговские епархиальные известия”) 

 

Поступово постають з небуття призабуті імена державних, громадських, наукових і 

культурних діячів, які народилися або пов’язали своє  життя  з Україною, і зокрема  з 

Чернігівщиною. 

Ім’я  Трифона  Андрійовича  Стефановського – церковного  діяча, публіциста  й  істо-

рика  зараз  мало  відоме  сучасним  дослідникам  історії  Чернігівщини. Проте, ця неор-

динарна особа заслуговує на те, щоб її життям і творчістю зацікавилися науковці. 

Народився  Трифон  Андрійович 1 лютого 1829 р.  у  містечку  Носівка  Ніжинського 

повіту  Чернігівської  губернії  в  родині  диякона  Андрія  Петровича  Стефановського 

(батько якого походив із дворян). А.П. Стефановський був дияконом місцевої Преоб-

раженської  церкви  й  керував  полковим  хором  Митавського  гусарського  полку [1].  

15 липня 1851 р. Т. Стефановський закінчив курс навчання у Чернігівській духовній 

семінарії, отримавши атестат першого розряду. Вже 1 січня 1852 р., він був висвяче-

ний архієпископом Чернігівським та Ніжинським Павлом у сан священика до Михай-

лівської церкви с. Плоске Ніжинського повіту, де служив до 1872 р. 18 травня 1872 р. 

на загальному єпархіальному з’їзді депутатів духівництва Чернігівської єпархії Т.А. Сте-

фановського було обрано на посаду наглядача щойно відкритого Чернігівського єпар-

хіального свічкового заводу [2]. У лютому 1876 р. Т. Стефановський відвідав свічко-



Н I Ж И Н С Ь К А   С Т А Р О В И Н А  

ISSN 2078-063X 

150 


вий завод Києво-Печерської лаври, щоб ознайомитися з його роботою. За наслідками 

цієї  поїздки  він  запропонував  удосконалити  виробничий  процес  на  свічковому  під-

приємстві у Чернігові [3]. Незабаром, 1 жовтня 1878 р. Т. Стефановського було при-

значено священиком Чернігівського кафедрального собору. Через деякий час, 18 лис-

топада 1878 р., згідно наказу Священного Синоду Т. Стефановського було призначено 

членом  Чернігівської  духовної  консисторії  (на  цій  посаді  він  перебував  протягом 

шістнадцяти років – до 1895 р.). У 1888 р. отримав сан протоієрея (з нагоди свята Па-

схи).  З 1895 р.  був  членом  комітету  з  відкриття  мощів  чернігівського  архієпископа 

Феодосія Углицького. 6 червня 1896 р. затверджений на посаді ключаря Чернігівсько-

го кафедрального собору. У вересні 1897 р. Т. Стефановський мав бесіду з протоієре-

єм  Іоанном  Кронштадтським  (Сергієвим),  що  перебував  на  той  час  у  Чернігові.  Під 

час свого життя у м. Чернігові Т. Стефановський був також членом і скарбником Чер-

нігівського  єпархіального  попечительства  для  бідних  духовного  звання,  вів  справи 

Чернігівського комітету Православного Місіонерського товариства, був членом това-

риства “Червоного Хреста”; як член будівельного комітету займався реставрацією Іл-

лінської  церкви  Чернігівського  архієрейського  будинку  (реставраційні  роботи  були 

закінчені в 1890 р.), з 1884 до 1892 р. виконував обов’язки цензора деяких номерів ча-

сопису  “Черниговские  епархиальные  известия”;  як  голова  будівельного  комітету  ке-

рував  ремонтом  і  будівництвом  нових  корпусів  Чернігівської  духовної  семінарії 

(упродовж 1902–1903 р.); займався науковою діяльністю. 8 липня 1905 р. протоієрей 

Чернігівського  кафедрального  собору  Т.  Стефановський  звільнився  з  цієї  посади  за 

власним бажанням – через старість і стан здоров’я. Помер 15 грудня 1909 р. на 80-му 

році життя. Мав дружину Єфросинію Якимовну та 4 дітей [4].  

Серед нагород мав ордени Св. Анни 3-го ступеня (7 квітня 1884 р.) та Св. Володи-

мира 3-го ступеня [5]. 

Як зазначено вище, тривалий час – із 1 січня 1852 р. до 14 червня 1872  р. Т. Стефа-

новський був священиком у с. Плоске Ніжинського повіту. На цій посаді він проявив 

себе талановитим організатором, зокрема, всіма можливими засобами намагався під-

тримувати жваве громадське життя села. Так, 22 квітня 1863 р. пожежа знищила у се-

лі єдину Михайлівську церкву, вогнем було знищено будинок і майно самого Т. Сте-

фановського, згоріли деякі господарські будівлі місцевих селян і поміщиків. Загальні 

збитки становили 30 тис. руб. Знищений дерев’яний Михайлівський храм було збудо-

вано у 1747 р. на кошти царського духівника протоієрея Ф. Дуб’янського. Т.А. Стефа-

новський активно працював над відновленням храму. В скрутний для себе час, він по-

казав свої кращі якості. Через пресу (“Черниговские губернские ведомости”, “Черни-

говские епархиальные известия” й інші) він звертався до мешканців єпархії та інших 

місцевостей робити благодійні внески для побудови нового храму. Мешканці Плоско-

го – парафіяни згорілої церкви були тимчасово приписані до Успенської церкви міс-

течка Мрин Ніжинського повіту. Проект нової церкви склав у Санкт-Петербурзі інже-

нер, професор архітектури, генерал-майор Черник. 29 червня 1865 р. відбулася закла-

дка  нової  кам’яної  церкви  на  честь  святих  апостолів  Петра  і  Павла.  Її  будівництво 

продовжувалося 14 років. За цей час, священик Т.Стефановський їздив до Москви та 

Санкт-Петербургу з метою залучення грошових пожертв. Відкриття й освячення хра-

му  відбулося 27 травня 1878 р.  за  присутності  чернігівського  єпископа  Серапіона. 



Н I Ж И Н С Ь К А   С Т А Р О В И Н А  

Вип. 14 (17), 2012 р.

 

151 



Т. Стефановський також приймав участь в урочистостях, однак, уже як керівник Чер-

нігівського єпархіального свічкового заводу [6]. 

З 1878 р. Т. Стефановський як член Чернігівської духовної консисторії стає поваж-

ною і впливовою особою у єпархії. Він співпрацює з редакцією часопису “Черниговс-

кие епархиальные  известия”,  зосібна  зі  священиками  І. Кибальчичем  і  І. Буримовим, 

протоієреями М. Марковим і Г. Дияконовим – з останнім найбільше, оскільки той був 

цензором часопису та проповідей священиків м. Чернігова. 

9 вересня 1896 р. у Чернігові відбулося відкриття мощів чернігівського архієпископа 

Феодосія Углицького. В цій визначній події у якості члену комітету з організації даного 

дійства  брав  участь  ключник  Кафедрального  собору  Т. Стефановський.  Серед  поваж-

них  гостей  на  святі  були  начальник  Київського  військового  округу  генерал-ад’ютант  

М. Драгомиров, голова комітету міністрів І. Дурново, доцент Київської духовної акаде-

мії та настоятель Андріївського собору в Києві священик Ф. Титов, сенатор В. Саблер, 

професор  Д. Самоквасов  й  інші.  Мощі  святителя  Феодосія  Углицького  були  особисто 

підготовлені  єпископом  Чернігівським  і  Ніжинським  Антонієм,  протоієреєм  Чернігів-

ського кафедрального собору І. Платоновим і протоієреєм Т. Стефановським [7]. 

Як церковник, який займав доволі значні посади, мав певні зв’язки та цікавився на-

гальними проблемами церковного життя, Т. Стефановський розкрив себе на сторінках 

часопису “Черниговские епархиальные известия” як публіцист. Він опублікував річні 

звіти приходського попечительства Михайлівської церкви с. Плоске Ніжинського по-

віту за 1866, 1867 та 1868 р., відомості з приходського літопису цього ж населеного 

пункту (про історію храму та села). Зокрема, з даних нарисів постає, що біля приход-

ської  церкви  свого  часу  були  поховані  дворяни,  які  жили  у  селі – Василь  Каталей 

(†1832,  березень),  Катерина  Каталеєва (†1848, липень),  Микола  Каталей [8]. Т.  Сте-

фановський у кількох своїх газетних публікаціях детально описав як відбувалося спо-

рудження  й  освячення  нового  храму  в  Плоскому,  охарактеризував  окремі  наслідки 

відміни кріпосного права у даному селі з нагоди річниці цієї події [9]. 

Працюючи у Чернігові, Т. Стефановський, склав і оприлюднив нариси про відкрит-

тя  єпархіальної  богадільні,  будівництво  та  ремонт  корпусів  Чернігівської  духовної 

семінарії, є автором опублікованих некрологів – священика А. Стефановського (свого 

батька), ніжинського купця 2-ї гільдії О. Кириленка, архімандрита Рихлівського Ми-

колаївського монастиря Феофіла, колезького радника Г. Сербиновича, колезького ра-

дника  І.  Барана,  протоієрея  С. Дорошенка,  священика  Чернігівського  кафедрального 

собору І. Кибальчича, священика О. Дмитрієвського; статей з приводу ювілеїв свяще-

ників м. Козельця П. Долинського та м. Ніжина П. Огієвського-Охоцького, є автором 

нарису з нагоди 900-річчя єпископської кафедри м. Чернігова [10].  

Відомо, що Т. Стефановський збирав старі українські народні та духовні пісні [11]. 

Зацікавлення питаннями з історії, ймовірно, виникло коли Т. Стефановський працю-

вав священиком у с. Плоске. Свої наукові студії з історії Т. Стефановський публікував 

на  сторінках  неофіційної  частини  часопису  “Черниговские  епархиальные  известия”. 

Першою такою історичною розвідкою стала стаття про духівника імператриць Єлиза-

вети Петрівни та Катерини ІІ протоієрея Феодора Яковича Дуб’янського, який наро-

дився в Плоскому. Для написання цієї роботи Т. Стефановський використав докумен-

ти  з  церковного  архіву  села,  Чернігівського  депутатського  зібрання,  ознайомився  з 



Н I Ж И Н С Ь К А   С Т А Р О В И Н А  

ISSN 2078-063X 

152 


опублікованими  монографіями  та  матеріалами,  які  надходили  від  генерал-ад’ютанта 

М. Зинов’єва. До цієї розвідки також увійшли матеріали та документи з історії самого 

с. Плоске. Т. Стефановський є автором кількох краєзнавчих розвідок з історії Черні-

гова. Зокрема, він склав своєрідний звіт про археологічні розкопки на цвинтарі Черні-

гівського кафедрального собору, що здійснювалися в 1883 р. (під керівництвом про-

фесора Варшавського університету Д. Самоквасова). Серед надрукованих матеріалів – 

також публікація Т. Стефановського, що була присвячена реставрації Іллінської церк-

ви м. Чернігова у 1890 р., де була викладена коротка історія цього храму [12]. 

Продовжуючи  досліджувати  історію  чернігівського  Троїцько-Іллінського  монасти-

ря, Т. Стефановський у розвідці про Антонієві печери та Іллінську церкву доволі де-

тально прослідкував їх історію, охарактеризував сучасний їх стан (відомості про цер-

кви св. Антонія, св. Феодосія та чернігівського князя Миколи Святоші), розповів про 

історію  монастиря,  склав  список  архієреїв  Чернігівської  єпархії  починаючи  з  Х  ст.  

(з датами служіння) й охарактеризував їх діяльність, починаючи з архієпископа Віктора 

Садковського. Заслуговує уваги також матеріал Т. Стефановського про чернігівського 

архієпископа Феодосія Углицького. Щодо останнього, Т. Стефановський дослідив жит-

тя  святителя,  опублікував  тексти  документів,  пов’язаних  із  його  діяльністю.  У  статті 

про спорудження церкви у с. Колесники Ніжинського повіту Т. Стефановський виклав 

відомості з історії даного населеного пункту [13]. Відтак, простежується тематика тих 

історичних і краєзнавчих проблем, які викликали інтерес Т. Стефановського: історія на-

селених пунктів Ніжинського повіту, історія церков і житія святих м. Чернігова. 

Таким чином, через дослідження життя й діяльністі протоієрея Трифона Андрійовича 

Стефановського, вивчення його публіцистичної та наукової спадщини, перед нами роз-

кривається людина, що професійно виконувала покладені на неї обов’язки, займала ак-

тивну громадську позицію й не була байдужа до історії рідного краю. Тому біографія і 

творчий шлях Т. Стефановського потребує подальшого детального вивчення. 

 

Джерела та література 

 

1.  Стефановский Т. Некролог священника Андрея Петровича Стефановского // Черниговские епар-



хиальные известия (далі – ЧЕИ). – 1869. – № 3. – Часть неофициальная. – С. 88 – 93. 

2.  Распоряжения епархиального начальства // ЧЕИ. – 1872. – № 10. – Часть официальная. – С. 235 – 251. 

3.  Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО), ф. 679, оп. 9, спр. 55, арк. 1. 

4.  ДАЧО,  ф. 679,  оп. 2, Спр. 4947, арк. 22 – 24; Епархиальные  известия // ЧЕИ. – 1905. – № 15. – 

Часть официальная. – С. 554; Ефимов А. Протоиерей Трифон Андреевич Стефановский // ЧЕИ. – 

1910. – № 5. – Часть неофициальная. – С. 179–182; Разные известия // ЧЕИ. – 1879. – № 6. – Часть 

официальная. – С. 93; Распоряжения высшего правительства // ЧЕИ. – 1888. – № 10. – Часть офи-

циальная. – С. 409; Епархиальные известия // ЧЕИ. – 1896. – № 13. – Часть официальная. – С. 470; 

Посещение  г.  Чернигова  о.  Иоанном  Ильичом  Сергиевым  (Кронштадстким) // ЧЕИ. – 1897. –  

№ 19. – Часть неофициальная. – С. 689–701; Празднование пятидесятилетия служения в священ-

ном  сане  протоиерея  Черниговского  кафедрального  собора  о.  Трифона  Стефановского // ЧЕИ. – 

1902. – № 3. – Часть неофициальная. – С. 130–137. 

5.  Распоряжения высшего правительства // ЧЕИ. – 1884. – № 10. – Часть официальная. – С. 212. 

6.  Стефановский Т. Заметки о современном. О пожаре в селе Плоском Нежинского уезда // ЧЕИ. – 

1864. – 15 января. – Часть неофициальная. – С. 57 – 64; Він же. О сооружении приходского храма 

в  селе  Плоском  Нежинского  уезда,  Черниговской  епархии  и  освящение  оного // ЧЕИ. – 1881. –  

№ 25. – Часть неофициальная. – С. 531–542. 

7.  Лебедев И. Торжество открытия и прославления мощей Святителя Феодосия Углицкого, архиепи-

скопа Черниговскаго, Чудотворца // ЧЕИ. – 1896. – № 18. – Часть неофициальная. – С. 588–613. 


Н I Ж И Н С Ь К А   С Т А Р О В И Н А  

Вип. 14 (17), 2012 р.

 

153 



8.  Действия  приходських  попечительств // ЧЕИ. – 1867. – № 4. – Часть  официальная. – С. 90–99; 

Действия приходських попечительств // ЧЕИ. – 1868. – № 6. – Часть официальная. – С. 299–316; 

Известия и объявления // ЧЕИ. – 1869. – № 14. – Часть официальная. – С. 448–453; № 15. – Часть 

официальная. – С. 463–467; № 16. – С. 502–506; Стефановский Т. Приходская летопись Нежинс-

каго уезда села Плоского // ЧЕИ. – 1870. – № 3. – Часть неофициальная. – С. 31–47, № 4. – Часть 

неофициальная. – С. 57–75. 

9.  Воспоминания о приходском торжестве в с.Плоском 19 февраля 1869 года // ЧЕИ. – 1872. – № 7. – 

Часть  неофициальная. – С. 119–125; Стефановский  Т.  О  сооружении  приходского  храма  в  селе 

Плоском Нежинского уезда, Черниговской епархии и освящение оного // ЧЕИ. – 1881. – № 25. – 

Часть неофициальная. – С. 531–542. 

10.  Стефановский Т. Открытие епархиальной богадельни в память 900-летия архиерейской кафедры 

в Чернигове // ЧЕИ. – 1893. – № 21. – Часть неофициальная. – С. 774–778; Він же. Постройка но-

вых  и  капитальный  ремонт  старих  зданий  Черниговской  духовной  семинарии // ЧЕИ. – 1903. –  

№ 7. – Часть неофициальная. – С. 231–237; № 8–9. – Часть неофициальная. – С. 265–270; Він же. 

Продолжение постройки нових и капитальный ремонт старих зданий Черниговской духовной се-

минарии в 1903 году // ЧЕИ. – 1904. – № 9. – Часть неофициальная. – С. 298–304; Він же. Некро-

лог священника Андрея Петровича Стефановского // ЧЕИ. – 1869. – № 3. – Часть неофициальная. – 

С. 88–93; Він же. Некролог купца А.Кириленко // ЧЕИ. – 1871. – № 18. – Часть неофициальная. – 

С. 540–543; Він же. Некролог архимандрита Феофила // ЧЕИ. – 1871. – № 22. – Часть неофициа-

льная. – С. 613–619; Він же. Некролог Г.Д. Сербиновича // ЧЕИ. – 1879. – № 47. – Часть неофици-

альная. – С. 550–553; Він же. Некролог И.П. Барана // ЧЕИ. – 1881. – № 41. – Часть неофициаль-

ная. – С. 631–632; Він  же.  Некрологи  протоиерея  С.Дорошенко  и  священника  И.  Кибальчича // 

ЧЕИ. – 1884. – № 2. – Часть неофициальная. – С. 56–62; Він же. Священник о. Александр Семено-

вич  Дмитриевский // ЧЕИ. – 1901. – № 2. – Часть  неофициальная. – С. 65–68; Він  же.  Юбилей 

протоиерея г. Козельца Филиппа Долинского 1834–1884 г. // ЧЕИ. – 1885. – № 3. – Часть неофи-

циальная. – С. 88–96; Він же. Пятидесятилетний юбилей протоиерея Петра Огиевскаго-Охоцкого 

1837–1887 года // ЧЕИ. – 1888. – № 5. – Часть неофициальная. – С. 140–148; Він же. Новые исто-

рические памятники в Черниговском кафедральном соборе // ЧЕИ. – 1895. – № 23. – Часть неофи-

циальная. – С. 756–761. 

11.  Ефимов А. Протоиерей Трифон Андреевич Стефановский // ЧЕИ. – 1910. – № 5. – Часть неофици-

альная. – С. 179–182. 

12.  Стефановский Т. Материалы для биографии царского духовника протоиерея Феодора Дубянского // 

ЧЕИ. – 1881. – № 27. – Часть неофициальная. – С. 565–584; Він же. Раскопки на погосте Черниго-

вского  кафедрального  собора  в 1883 году // ЧЕИ. – 1883. – № 22. – Часть  неофициальная. –  

С. 1160–1165; Він же. Реставрация древней Ильинской церкви города Чернигова // ЧЕИ. – 1890. – 

№ 21. – Часть неофициальная. – С. 515–523. 

13.  Стефановский Т. О древних пещерах, находящихся в Болдинской горе при Ильинской г. Черни-

гова  церкви,  близь  Троицкого  монастыря // ЧЕИ. – 1892. – № 7–8. – Часть  неофициальная. –  

С. 257–265; Він же. О древнем храме города Чернигова во имя св. пророка Ильи и находящихся 

при нем пещерах // ЧЕИ. – 1893. – № 1. – Часть неофициальная. – С. 8–21; Він же. О Черниговс-

ком Троицком монастыре – нынешнем Архиерейском доме // ЧЕИ. – 1893. – № 3. – Часть неофи-

циальная. – С. 85–95; Він же. Приход и церковь деревни Колесников, Нежинского уезда // ЧЕИ. – 

1891. – № 15. – Часть неофициальная. – С. 470–479; № 16. – Часть неофициальная. – С. 493–496; № 18. – 

Часть неофициальная. – С. 552–555; Він же. Святитель Феодосий Углицкий, архиепископ Черниговс-

кий // ЧЕИ. – 1896. – № 6. – Часть  неофициальная. – С. 187–192; № 7. – Часть  неофициальная. –  

С. 224–230; № 8. – Часть неофициальная. – С. 265–269; Він же. К житию Святителя Феодосия Углицк-

кого, архиепископа Черниговского // ЧЕИ. – 1899. – № 8. – Часть неофициальная. – С. 273–274. 

 

Блакитний М.М. Стефановський Трифон Андрійович – церковний діяч, публіцист та іс-



торик Чернігівщини (за матеріалами часопису “Черниговские епархиальные известия”) 

У статті йдеться про життя, діяльність і творчу спадщину маловідомого церковного діяча Чер-

нігівщини – протоієрея Т. Стефановського. 

Ключові слова: Чернігівська єпархія, священик, протоієрей, “Черниговские епархиальные известия”.  


Н I Ж И Н С Ь К А   С Т А Р О В И Н А  

ISSN 2078-063X 

154 


Блакитный М.М. Стефановский Трифон Андреевич – церковный деятель, публицист и ис-

торик Черниговщини (по матеріалам журнала “Черниговские епархиальные известия”) 

В статье говорится о жизни, деятельности и творческом наследии малоизвестного церковного 

деятеля Черниговщины – протоиерея Т. Стефановского. 

Ключевые  слова:  Черниговская  епархия,  священник,  протоиерей, “Черниговские  епархиаль-

ные известия”.  

 

Blakitny М.М. Stefanovsky Trifon M. A. – churchman, writer and historian of Chernihiv region 

(by materіalam magazine “The Chernigov diocesan news”) 

The article refers to the life, work and artistic heritage obscure cleric Chernihiv – T. Stefanovsky. 



Key words: Chernigov diocese, preist, archpriest, “Chernigov diocesan news”. 

 

[надійшло до редакції: 09.10.2012 р.] 



 

 

УДК 94(44:47)(092)“1812”:[39+61]·051(=133.1)(477.51)(045) 



 

Анна МОРОЗОВА 

(Чернігів) 

 

Вітчизняна війна 1812 р. в долі Домініка П’єра де ля Фліза –  



українського лікаря й етнографа 

 

200 років минуло з часу франко-російської війни 1812–1813 років, більше відомої у 

вітчизняній історіографії як Вітчизняна війна 1812 р. Драматична епоха приваблює до 

себе численних дослідників, які оприлюднюють мемуари, щоденники, листи учасни-

ків і свідків, виявляють цікаві подробиці подій, що відбувалися на театрі воєнних дій і 

в тилу. Серед багатьох питань історії цього часу інтерес становить доля окремих вій-

ськовополонених  Великої  армії  французького  імператора  Наполеона  І  Бонапарта.  

Серед тих, хто волею долі опинився на чужині був француз Домінік П’єр де ля Фліз, 

доля якого навіки переплелася з Україною. 

Його життєвий шлях розпочався у м. Мец на північному сході Франції, де розташу-

вався військовий шпиталь. Тут Домінік продовжив справу батька і дядька, котрі обра-

ли  професію  лікаря.  В  цьому  місті 18 грудня 1787 р.  народився  Домінік  П’єр  де  ля 

Фліз.  Навчався  він  у  королівському  медичному  коледжі,  де  викладав  його  батько. 

Згодом  узяв  участь  у  поході  наполеонівської  армії  на  Балкани,  служив  у  Голландії, 

Бельгії, Прусії [1]. У складі Великої армії, обіймаючи посаду помічника головного хі-

рурга  імператорської  гвардії,  маючи  звання  капітана 2-го  гренадерського  полку,  він 

потрапив до Росії. Домінік П’єр де ля Фліз став свідком слави та безслав’я Наполеона, 

пізнав усю гіркоту відступу його армії з Москви. У бою під Смоленськом отримав по-

ранення й потрапив у полон.  

Товаришами по нещастю Д.П. де ля Фліза стали молодий полковий лікар Біскуп, ма-

йор Ландрен, кірасирський ротмістр Баратьє і підполковник Бретон*

1

, ад’ютант марша-



                                                 

*

1



 У записках Д.П. де ля Фліза звання Бретона також зазначене і як майор, але в документах Державного 

архіву Чернігівської області він значиться капітаном. 





Достарыңызбен бөлісу:


©stom.tilimen.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет