Цвіте магнолія розкішно Немов радіє цілий світ

Немов радіє цілий світ.

Про неї пишуть ніжні вірші

Усі поети з юних літ.

Г.Чубач

Важко знайти серед деревних рослин такі, які могли б позмагатися за красою своїх квіток з магноліями, їх іноді називають деревними орхідеями. Магнолії викликають у людей здивування і зачарування, їх неповторність захоплює поетів і художників. Сімейство магнолієвих налічує 210 видів. Рід названо Шарлем Плюм’є на честь французького ботаніка П’єра Маньола у 1703 році. Пізніше назва була використана Карлом Ліннеєм. У російській мові спочатку була назва «Маньолія», а потім «Магнолія»

Родиною сучасних магнолій вважають Японію, Китай, Корею, а також Північну і Центральну Америку.

Магнолія Кобус – це сама північна і морозостійка із рослин цього виду. Це листопадне дерево має темно-сірий стовбур, листки широко-обернено-яйцевидні, коротко загострені на верхівці, клиновидні при основі. Квіти запашні, молочно-білі, чашоподібні до 10 см в діаметрі. Плід – багатолистянка. В Україні культивується 1892 року у ботанічних садах і дендропарках. На Полтавщині культивувати цей вид магнолій розпочав засновник і розбудовник Криворудського дендропарку С.М.Лопата у 1960 році. Потім у 1976 році В.М.Самородов завіз із Національного ботанічного саду та ботанічного саду ім.О.Ф.Фоміна 15 саджанців магнолії Кобус. Їх висадили на території дендрарію Полтавського сільськогосподарського інституту, Устимівського дендропарку, а у 1993 році на честь 100-річчя Устимівського дендропарку закладено цілу куртину магнолій.

Багато є прекрасних дерев і навіть магнолієвих садів, але нам найдорожча та найкраща наша, неповторна і казкова, яка прекрасно росте і кожного року квітує в Криворудському дендропарку. В.М.Самородов вважає це справжнім дивом. Диво відбувається тоді, коли людина всім серцем любить свою справу, віддає їй самого себе. Так сталося і в нас. С.М.Лопата на мав спеціальної освіти, мало було публікацій по даній тематиці, відсутній був Інтернет, але він настирливо шукав, читав, одним словом втілював свою ідею в життя. А мрія у нього була незвичайна. На 12 га вигону в центрі Кривої Руди він задумав посадити парк,а про себе тихенько сказав: «Якщо садити – то дендропарк». Рівно 50 років тому почали садити алею берізок, розбивати куртини, рити котловани та насипати альпійські гірки, але про свої плани розбудови парку він все мовчав.

Запало йому у душу багато прекрасних дерев, а найдужче ця магнолія, яку він побачив у Микитському ботанічному саду. Ніхто у той час не культивував їх на Полтавщині, а Сергій Маркович вже знав, що слід садити магнолію Кобус, бо вона морозотривка і може рости навіть на широті Санкт-Петербурга і Риги. У 1905 році почали інтродукцію магнолії у Київському ботанічному саду ім.Фоміна, а пізніше у 1966 році у Національному ботанічному саду ім. М.М.Гришка заклали цілу ділянку магнолієвих. С.М.Лопата був садівник від бога, мабуть недаремно його день народження співпадав з днем Леля (Бога землі і кохання). Чи то його наполегливість, чи якийсь інший фактор вплинув, але з Прибалтики відгукнулись і надіслали йому 5 насінин магнолії Кобус. Не використовувалися тоді ще стимулятори росту, не було нових сучасних технологій розмноження. Сергія Марковича найбільше хвилювало те, що неможна втрачати час, дозрілий плід потрібно негайно садити, бо при висиханні він втрачає схожість. Як він мудрував над цими насінинами, вже на жаль ніхто не дізнається, бо забрав цю таємницю як і багато інших у інший світ, а нам лишилося це диво.

У цьому році наша магнолія відзначає разом з парком свій 50-річний ювілей. Жодного разу вона не змерзла, хоч вимерзають магнолії навіть у південних районах, бо при посадці всі аспекти були враховані. Захищають її з північної сторони ялини, яким Сергій Маркович наказав охороняти магнолію від спеки і морозів, пронизливих північних вітрів, а особливо протягів. Росла і розвивалася вона за всіма правилами описаними для цього виду. Спочатку крона була вузька пірамідальна, схожа на дівчинку-підлітка, а потім стала куле видною з низько розгалуженими гілками, крона яких зараз досягає 8 метрів. ЇЇ висота на сьогодні становить 12,5 метра. Вона досягла піку свого розвитку, бо 50 років для магнолії це вже вік, коли вона стає справжньою красунею. А тоді всі з нетерпінням чекали, коли ж зацвіте магнолія. Сергій Маркович говорив: «Ще не настав її час».

В 1980 році ще у лютому на гілочках з’явилися перші квіткові бруньки. «Чому так рано, чи не померзнуть», - було безліч запитань. А вони ніби завмерли і придивлялися, чи здивувати криворудців своєю дивною красою. Щодня Сергій Маркович приходив до магнолії і не бачив змін у поведінці бутонів, а вони ніби сил набиралися і розквітли у середині квітня. Квітування магнолії не може не схвилювати людину, бо підкорює своєю чистотою, ніжністю, гармонією. Квіти молочно-білі у діаметрі 10-12 см, ніби навмисно розвішені по ще зовсім голим гілкам, а тому здаються казковими, незвичайними, а все дерево має чудернацький вигляд, який викликає у людей не тільки здивування, а і зачарування. Сергій Маркович радів своїй перемозі, при цьому він не знав, що перша вирощена магнолія Кобус на Полтавщині. Яке ж було розчарування, коли він перед деревом знайшов обірвані квіти. Він взяв їх тремтячими руками і прийшов до школи. Зібрали всіх учнів школи і Сергій Маркович і з сльозами на очах розповів про нелегкий шлях росту і розвитку магнолії, і про те, що люди стоять у черзі, щоб подивитися на квітучу красуню магнолію у ботанічних садах. Хто ж зміг підняти руку на таку красу. Учні стояли понуро опустивши голови, висновок був зроблений назавжди. Вже 30 років квітує магнолія, і ніхто не зриває її квітів.

В цьому році магнолія квітувала особливо, адже вона знала, що у неї ювілей. І знову бутони у лютому і в цю сувору зиму знову переживання чи не змерзне. Дуже люблять криворудці свою красуню, бо вона прекрасна квітучою, особливо на фоні зеленої крони ялин, навіть взимку вона зачаровує своєю кроною, влітку теж виглядає прекрасно ніби земна царівна.

З нагоди 50-річчя Криворудського дендропарку на його території було проведено І Всеукраїнський екологічний фестиваль «Лель». Сцена, на якій виступали учасники фестивалю, була розміщена поряд з магнолією. 24 квітня вона вже стояла у повному розцвіті і як завжди нагадувала про день народження С.М.Лопати. Але вона не чекала, що в цей день у неї буде так багато гостей. Ми, організатори фестивалю, теж не сподівалися на таку велику кількість конкурсантів. На фестиваль прибуло 30 творчих колективів і окремих виконавців. Ніколи не тільки магнолія, а і криворудці не були присутні на шести годинному святі пісні і поезії. Звучали тут естрадні, народні і авторські пісні, поезії. А для красуні магнолії влаштували справжню фото сесію. Всім хотілося сфотографувати магнолію , щоб лишити на пам’ять сніжно-білу красу.

В літературі пишуть, що квітка магнолії квітне 2-3 дні, а наша магнолія буяє квітом набагато довше. Не вірите! Приїздіть на наступний рік і перевірте. Можете стати учасниками ІІ Всеукраїнського фестивалю «Лель» або просто глядачами. Цінна магнолія, як елемент ландшафту Криворудського дендропарку, бо вона є прикрасою куртини хвойних дерев, де зростають сосна Веймутова, кримська, густоцвіта, кедрова; ялини та туя золотолиста. Це вдале поєднання у ландшафтних композиціях листопадних дерев і хвойних велика заслуга нашого самородка С.М.Лопати. Ця магнолія розташована вдало не тільки у плані її захисту, а і безумовно в естетичному плані. Людина, яка заходить на цю галявину вперше, зненацька, опиняється як у казці, а магнолія велично похитує вітами і запрошує: «Підійди до мене, вдихни мій аромат, полюбуйся моїми чудовими квітами. І ти мене ніколи не забудеш».

Довго магнолія росла одиноко, а в минулому році директор місцевої школи П.М.Бабарика вирішив подарувати їй пару. Купив і разом з дружиною посадив маленьку подругу з нагоди 30-річчя свого подружнього життя. Вона прижилася, винесла сувору зиму і весною випустила розкішні листочки. Це один з різновидів магнолії Кобус. Над цим питанням думала О.М.Байрак професор, доктор біологічних наук, велика поціновувачка нашого парку. Разом з В.М.Самородовим написали від Полтавського відділення Українського ботанічного товариства прохання до НБС ім.М.М.Гришка та ботанічного саду ім.О.Ф.Фоміна. Нам не відмовили. На честь 50-річчя парку подарували дві магнолії Суланжа із НБС ім..М.М.Гришка. А із своєї ділянки магнолієвих кандидат біологічних наук ПелагечР.М. подарував магнолію Лебнера – гібрид магнолії Кобус і зірчастої та близького родича магнолії ліріодендрон тюльпановий. Так що ми маємо тепер цілу алею магнолієвих.

Учні місцевої школи, члени загону «Друзі природи» вміють доглядати дерева. Вони знають, що посадити дерево - це тільки пів справи. Щоденно поливають, прополюють бур’яни, спостерігають за їх розвитком. На сьогодні магнолії почуваються прекрасно, а школярі горді тим, що О.М.Байрак сказала: «Я знаю віддаю магнолії в надійні руки».