95 хімія як мистецтво ускладнення матерії до 75-річчя від дня народження іноземного члена нан україни Жан–Марі Лена



Pdf көрінісі
Дата08.04.2019
өлшемі90.42 Kb.

ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9

95

ХІМІЯ ЯК МИСТЕЦТВО 

УСКЛАДНЕННЯ МАТЕРІЇ

До 75-річчя від дня народження 

іноземного члена НАН України Жан–Марі Лена 

30 вересня 2014 р. виповнюється 75 років від дня народження видатного 

французького вченого, нобелівського лауреата з хімії 1987 року, іноземного 

члена НАН України професора Жан-Марі Лена. 

Жан-Марі Лен (Jean-Marie Lehn) — французький хімік, осно-

воположник супрамолекулярної хімії, нобелівський лауреат 

у галузі хімії 1987 року, професор Університету Луї Пастера 

(Страсбург), іноземний член НАН України.

Жан-Марі Лен народився 30 вересня 1939 р. у Розхеймі, ста-

ровинному ельзаському містечку. Його батько, П’єр Лен, був 

пекарем, захоплювався музикою, грав на фортепіано й органі і 

згодом, відмовившись від пекарні, став органістом міста. Мати 

вела господарство і тримала магазин. Дитинство Жан-Марі 

припало на роки Другої світової війни, тому до школи він пі-

шов лише в 11-річному віці. У цей період основним його захо-

пленням була музика. Навчання в Колеж Фреппель було кла-

сичним для того часу: латина, грецька, німецька та англійська 

мови, французька література і на останньому році — філософія, 

яка дуже зацікавила юнака. Однак після ознайомлення з осно-

вами хімії в нього виник інтерес і до цієї науки. Тому в лип-

ні 1957 р. Жан-Марі здобув ступінь бакалавра з філософії, а у 

вересні — в галузі природничих наук. У Страсбурзькому уні-

верситеті він почав глибше вивчати фізику і хімію. Особливе 

враження справила на юнака органічна хімія, оскільки магія 

цієї науки дозволяла перетворювати одні складні речовини на 

інші. Навіть удома він виконував деякі досліди з лабораторно-

го практикуму. 



ЛЮДИ 

ЛЮДИ 

НАУКИ

НАУКИ

Професор Жан-Марі Лен

(Jean-Marie Lehn)

Книгу Хімії слід не лише читати,

її потрібно писати. Нотну партитуру Хімії

слід не тільки виконувати, її треба творити.



Жан-Марі Лен. 2011 р.

96

ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9

ЛЮДИ  НАУКИ

Дисертаційна робота Жан-Марі Лена була 

пов’язана з вивченням конформаційних та 

фізико-хімічних властивостей тритерпенів. 

Він досконало оволодів методом ядерного маг-

нітного резонансу, що дуже допомогло йому в 

подальших дослідженнях. Здобувши ступінь 

доктора хімії в липні 1963 р., Жан-Марі Лен 

упродовж року стажувався в Гарвардському 

університеті в лабораторії Роберта Б. Вудворда 

(Robert Burns Woodward), нобелівського лау-

реата 1965 р., де взяв участь у видатному почи-

нанні Вудворда — синтезі вітаміну В

12

. Прослу-



хавши також курс квантової механіки, Лен ви-

конував перші свої теоретичні обчислення мо-

лекул у Роальда Гоффмана (Roald Hoffmann), 

лауреата Нобелівської премії 1981 р., який, до 

речі, народився на території сучасної Львів-

ської області. Так Жан-Марі Лен став свідком 

і учасником перших кроків зі створення зна-

менитого правила Вудворда — Гоффмана, що 

формулює принцип збереження орбітальної 

симетрії в перебігу хімічних реакцій. 

Після повернення до Страсбурга Лен розпо-

чав самостійний науковий пошук. Він був фахів-

цем з органічної хімії, при цьому добре знався на 

квантовій хімії та фізичних методах досліджень. 

Поступово його інтерес почав зміщуватися від 

вивчення окремих молекул до проблеми міжмо-

лекулярних взаємодій, адже питання взаємного 

впливу молекул є ключовим для розуміння пе-

ребігу біохімічних процесів у живих організмах. 

Це й стало в 1966—1970 рр. лейтмотивом діяль-

ності його лабораторії, яку було створено після 

призначення Лена асистент-професором хіміч-

ного факультету Страсбурзького університету. 

Належало зробити вирішальний крок — знайти 

точку прикладання накопиченого наукового 

потенціалу. Лен зацікавився процесами, що від-

буваються в нервовій системі й пов’язані з роз-

поділом іонів натрію і калію відносно клітинної 

мембрани. Він мав намір винайти хімічні речо-

вини, які впливали б на процес іонного тран-

спорту. Пошуки таких сполук привели його до 

створення криптандів, робота над якими розпо-

чалася в 1967 р. 

Річ у тім, що в 60-х роках американець Чарлз 

Педерсен (Charles Pedersen) під час експеримен-

ту випадково отримав сполуки, які згодом назва-

ли краун-ефірами (від 

crown — корона) за особли-

вості їхньої структури — пусте всередині рухоме 

кільце, побудоване з етиленових фрагментів, 

сполучених атомами кисню. Варіюючи розмір 

циклу, він установив, що краун-ефіри здатні ви-

бірково зв’язувати деякі катіони, розміщуючи їх 

усередині «корони». Жан-Марі Лен і американ-

ський хімік Дональд Крам (Donald James Cram) 

значно розвинули це відкриття. Результатом па-

ралельних зусиль трьох дослідників став синтез 

молекул, здатних вибірково реагувати з іншими 

молекулами, подібно до того, як ферменти спо-

лучаються з іншими природними молекулами. 

Жан-Марі Лен розширив коло краун-ефірів, 

синтезованих Педерсеном, а також створив 

нові тривимірні структури — криптанди (від 

грец. «прихований»), які також здатні селек-

тивно зв’язувати іони металів. Далі він син-

тезував молекулу, яка вибірково взаємодіє з 

ацетилхоліном — важливим передавачем не-

рвових імпульсів. Його роботи заклали реаль-

ні передумови конструювання штучних фер-

ментів, які можуть бути ефективнішими, ніж 

їх природні прототипи. 

Краун-ефіри і криптанди розглядали спо-

чатку як моделі систем, здатних до вибірково-

го зв’язування. Однак виявилося, що вони мо-

жуть бути також моделями біологічних тран-

спортних систем. У подальшому розкрилася 

роль таких сполук у моделюванні ферментів. 

Краун-ефіри стали першими синтетичними 

аналогами природних речовин, що здійсню-

ють перенесення іонів лужних металів крізь 

біологічну мембрану, — так званих іонофорів, 

які діють за тим самим принципом, що і краун-

ефіри, хоча й мають більш складну структуру. 

Природні переносники катіонів у клітинах від-

носять до класу перемикальних іонофорів. По-

трапивши всередину клітини, вони під впли-

вом певних факторів вивільняють катіон і од-

разу ж повертаються за наступним. Швидкість 

таких човникових операцій може сягати кіль-

кох тисяч за секунду, причому нерідко вони 

відбуваються проти градієнта концентрації.

Краун-ефіри і криптанди виявилися пер-

спективними речовинами для медицини, як 



ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9

97

ЛЮДИ  НАУКИ

засоби лікування металодефіцітних і метало-

надлишкових станів. У лабораторії Жан-Марі 

Лена цей напрям досліджень швидко розрос-

тався, всебічно вивчалися аспекти взаємодій 

«гість — господар», і з часом сформувалася 

нова галузь науки, яку Лен назвав супрамоле-

кулярною хімією. 

Що ж таке супрамолекулярна хімія? Лен 

визначив її як «хімію поза межами молекули, 

що вивчає структуру і функції асоціацій двох і 

більше хімічних частинок, утримуваних разом 

міжмолекулярними силами». Класична хімія 

досліджує структуру, властивості й перетво-

рення окремих молекул і має справу з реакці-

ями, в яких відбуваються розриви й утворення 

валентних зв’язків. Об’єктом вивчення супра-

молекулярної хімії є переважно невалентні 

взаємодії: водневий зв’язок, електростатичні 

взаємодії, гідрофобні сили, тобто структури 

«без зв’язку». Як відомо, енергія невалентних 

взаємодій на 1—2 порядки нижча за енергію 

валентних зв’язків. Проте, якщо таких зв’язків 

багато, вони уможливлюють утворення асоці-

атів, міцних і разом з тим здатних гнучко змі-

нювати свою структуру. Саме поєднання міц-

ності і здатності до швидких і зворотних змін 

є характерною властивістю всіх біологічних 

молекулярних структур: нуклеїнових кислот, 

протеїнів, ферментів, переносників частинок. 

За короткий час супрамолекулярна хімія 

розвинулася в нову потужну галузь знань. Од-

ним із найважливіших її напрямів став синтез 

сполук, здатних утворювати комплекси типу 

«гість — хазяїн» з органічними молекулами. 

Це потрібно для розділення і очищення ор-

ганічних речовин, їх активації, створення лі-

карських препаратів нового покоління та ви-

рішення безлічі інших наукових і прикладних 

завдань. Учені вже синтезували і вивчили бага-

то складних структур і різновидів молекуляр-

ного розпізнавання, у перспективі — керуван-

ня синтезом нуклеїнових кислот і матричним 

синтезом протеїнів. Хіміки створили молеку-

лярні ансамблі, що здатні змінювати свою про-

сторову будову залежно від кислотно-лужного 

стану середовища. У недалекому майбутньому 

на їх основі можна очікувати появу напівпро-

відників нового покоління. Супрамолекуляр-

на хімія відкриває широкі можливості для роз-

роблення нових нанорозмірних матеріалів із 

заздалегідь заданими фізичними, хімічними, 

біологічними властивостями.

У 1987 р. дослідження Жан-Марі Лена, До-

нальда Крама і Чарлза Педерсена було відзна-

чено Нобелівською премією з хімії «за розро-

блення і застосування молекул зі структурно 

специфічними взаємодіями з високою селек-

тивністю». 

У 1970 р. Лен став повним професором 

Страсбурзького університету. У 1972 і 1974 р. 

як запрошений професор Гарвардського уні-

верситету читав лекції і керував науковим 

проектом. Ця співпраця тривала до 1980 р. По-

чинаючи з 1976 р. Лен зацікавився ще одним 

напрямом досліджень у галузі штучного фото-

синтезу, запасання і хімічного перетворення 

сонячної енергії. У 1979 р. він очолив лабора-

торію в Колеж де Франс і з того часу розподі-

ляє свої зусилля між цією паризькою лабора-

торією і Інститутом супрамолекулярної науки 

та інженерії (Institut de Science et d’Ingénierie 

Supramoléculaires), який французький уряд 

організував при Страсбурзькому університеті 

з метою розвитку започаткованого Леном на-

пряму супрамолекулярної хімії. 

Візит українських учених до Страсбурзького уні-

верситету. Зліва направо: чл.-кор. НАН України 

В.І. Кальченко, академік НАН України С.А. Андрона-

ті, проф. Ж.-М. Лен, академік НАН України В.П. Ку-

хар. 2008 р.


98

ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9

ЛЮДИ  НАУКИ

визначити, яка речовина найбільш ефективно, 

скажімо, блокує фермент. Для цього треба ви-

користовувати не самі інгібітори, а їхні попе-

редники, тобто реагенти, з яких їх синтезують. 

Основна вимога — синтез інгібітора з попере-

дника має бути оборотним. Жан-Марі Лен на-

звав новий спосіб динамічною комбінаторною 

хімією. 

Цей напрям наближає вчених до розуміння 

того, як саме відбуваються хімічні процеси в 

живій природі. У клітині одночасно є безліч 

реагентів, які, на відміну від лабораторних син-

тезів, ніхто не очищує і не ізолює від сторон-

ніх речовин. Можна припустити, що необхідні 

сполуки утворюються самі собою в результаті 

оборотних реакцій за схемою динамічної ком-

бінаторної хімії.

Жан-Марі Лен має давні й добрі зв’язки з 

українською наукою. У 1992 р. його було об-

рано іноземним членом Національної акаде-

мії наук України за спеціальністю «органічна 

хімія». Завжди відстоюючи ідею інтернаціо-

нальності науки і необхідності якомога шир-

шого спілкування вчених заради наукового 

пошуку, Жан-Марі Лен був одним із організа-

торів і справжнім натхненником міждисциплі-

нарної міжнародної програми «Супермолеку-

лярні системи в хімії та біології» (SupraChem), 

яка тривала з 2005 по 2012 р. і об’єднала по-

над 30 наукових центрів Франції, Німеччини, 

України і Росії. У роботі української секції 

SupraChem було задіяно шість академічних 

установ (Інститут органічної хімії, Інститут 

біоорганічної хімії та нафтохімії, Інститут біо-

хімії ім. О.В. Палладіна, Інститут фізичної хі-

мії ім. Л.В. Писаржевського, Фізико-хімічний 

інститут ім. О.В. Богатського, НТК «Інститут 

монокристалів») і три національні університе-

ти (Київський імені Тараса Шевченка, Львів-

ський імені Івана Франка та Львівська полі-

техніка).

У травні 2009 р. під час візиту до Києва 

Жан-Марі Лен узяв участь у V Міжнародно-

му симпозіумі SupraChem та у відкритті Фес-

тивалю науки й прочитав лекцію «Від матерії 

до життя: Хімія? Хімія!», присвячену еволюції 

Зустріч у Президії НАН України. Зліва направо: 

координатор програми SupraChem д-р О. Варнек, 

проф. Ж.-М. Лен, президент НАН України академік 

Б.Є. Патон, віце-президент НАН України академік 

А.Г. Наумовець, директор бюро CNRS Франції в 

Москві В. Майєр. Київ. 2009 р.

Лекція Жан-Марі Лена на відкритті Фестивалю науки. 

Київ. 14 травня 2009 р. 

Після здобуття Нобелівської премії Жан-

Марі Лен не став спочивати на лаврах. Він 

змінив спрямування своїх досліджень і зміг 

досягти помітних успіхів у абсолютно новій 

сфері. Мета багатьох біохімічних і фармаколо-

гічних дослідів — відшукати з безлічі речовин 

найефективнішу. У середині 90-х років Лен за-

пропонував незвичний підхід до пошуку біоло-

гічно активних сполук. Він показав, що замість 

традиційних методик комбінаторної хімії, які 

передбачають сотні експериментів з пошуку 

найоптимальнішого варіанта, можна обійтися 

всього кількома дослідами і при цьому надійно 



ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9

99

ЛЮДИ  НАУКИ

Всесвіту і тому, як утворювалися надскладні 

структури живих організмів. 

Цікавий епізод трапився під час відвіда-

ння Жан-Марі Леном Інституту біохімії 

ім. О.В. Палладіна. Після огляду Інституту та 

музею О.В. Палладіна відбувся неформаль-

ний семінар за участю молодих науковців. 

Директор Інституту академік НАН України 

С.В. Комісаренко розповів про дослідження, 

які можна було б віднести до «супрамолеку-

лярної біохімії», тривала плідна дискусія. Аж 

раптом Сергій Васильович згадав: «До речі, у 

1974 р. я був у Вашому Інституті хімії природ-

них сполук у Gif-sur-Yvette, де проводив мас-

спектрометричний аналіз фосфонатів. Я мав 

зустріч і довгу бесіду з тодішнім директором 

Інституту відомим французьким біохіміком 

Едгаром Ледерером (Edgar Lederer). Він роз-

питував мене про науку в СРСР, а потім ска-

зав: «Я був знайомий із засновником Вашого 

Інституту академіком Палладіним, і він навіть 

пропонував мені перед війною посаду завіду-

вача кафедри біохімії в Одеському університе-

ті. На щастя, я відмовився». Жан-Марі Лен по-

сміхнувся і відповів: «Ви бачили мою дружину, 

яка подорожує зі мною. Так це – донька Едгара 

Ледерера».

Потім нобелівський лауреат відвідав Одесу, 

де ознайомився з роботою науковців Фізико-

хімічного інституту ім. О.В. Богатського НАН 

України. Цей візит став своєрідною даниною 

пам’яті його однодумця з розвитку супрамоле-

кулярної хімії академіка Олексія Всеволодо-

вича Богатського — одного з основоположни-

ків цього напряму науки в колишньому СРСР. 

Під час свого перебування в Одесі у місцевому 

Будинку вчених Лен виступив з лекцією «Від 

молекулярної до супрамолекулярної хімії в на-

прямку адаптивної хімії».

У вересні 2010 р. професор Жан-Марі Лен 

знову завітав до України, цього разу до Львова. 

Він узяв участь у роботі III Міжнародної літ-

ньої школи «Супермолекулярні системи в хімії 

та біології» і виступив з доповіддю на Міжна-

родній конференції «Складні рідини: сучасні 

тенденції в дослідженнях та застосуванні», що 

проходила під егідою Європейської та Япон-

ської груп молекулярних рідин (співорганіза-

тори — Інститут фізики конденсованих систем 

НАН України та Львівський національний 

університет імені Івана Франка).

Ще один візит нобелівського лауреата до 

Львова відбувся у вересні 2012 р. За подан-

ням ученої ради Національного університе-

ту «Львівська політехніка» Жан-Марі Лену 

було присвоєно почесне звання doctor honoris 

causa.


Під час візиту до Одеси. На передньому плані: проф. 

Жан-Марі Лен з дружиною і академік НАН України 

С.А. Андронаті. 2009 р.

Відвідання проф. Ж.-М. Леном Інституту біохімії 

ім. О.В. Палладіна НАН України. Дискусія з академі-

ком НАН України С.В. Комісаренком. Травень 2009 р.



100

ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9

ЛЮДИ  НАУКИ

Нагадаємо окремі фрагменти лекції нобелів-

ського лауреата Жан-Марі Лена «Від матерії 

до життя: Хімія? Хімія!»*.



Усе почалося з Великого вибуху. Це — наро-

дження нашого Всесвіту. Космологи кажуть, 

що Великий вибух стався 13,7 млрд років тому. 

Спочатку була лише енергія — жодної хімії, 

тільки фізика. Фізика панувала на початку 

Всесвіту. Коли Всесвіт почав розширювати-

ся, він поступово охолоджувався. В міру того, 

як він ставав холоднішим, спочатку з’явилися 

атоми, які з подальшим охолодженням почали 

з’єднуватися між собою у молекули. З цього і 

почалася хімія.

Далі, завдяки складним процесам, які ми 

лише намагаємося зрозуміти, але одного дня 

обов’язково зрозуміємо, молекули ставали де-

далі складнішими і складнішими. І на певному 

етапі на Землі виникло життя, тобто почала-

ся еволюція.

Еволюція живих організмів зумовила по-

яву мислячого живого організму. Прості форми 

життя еволюціонували до рівня надзвичайно 

складного стану матерії — до розумної істоти, 

до людини. Однак я хотів би підкреслити, що ми, 

люди, не є кінцем еволюції. Еволюція тривати-

ме ще багато-багато років, і людська сутність 

зміниться, я в цьому переконаний. Можливо, 

когось шокує те, що я скажу, але я вважаю, що 

через 10 тис. років, звісно, якщо ми не висадимо 

планету в повітря, ми дуже змінимося.

Ми можемо стверджувати, що матерія 

розвивалася завдяки інформації. Поступово 

ускладнюючись, матерія ставала дедалі більш 

«інформованою». Як же це відбулося? Яким 

чином з неживої матерії, що наповнювала 

Всесвіт, виникла матерія, здатна осмислюва-

ти цей Всесвіт? Відповідь на це запитання ми 

знаємо: завдяки самоорганізації, яка деякою 

мірою ґрунтувалася на силі тяжіння та елек-

тромагнетичних силах. Самоорганізація — це 

рушійна сила Всесвіту, певний космічний ім-

ператив. Самі закони Всесвіту, за якими він 

функціонує, просто не дозволяють уникнути 

самоорганізації. І покладаючись на цей імпера-

тив, ми можемо стверджувати, що на певному 

етапі жива і розумна матерія має виникнути 

у Всесвіті. Тому не виключено, що навколо нас є 

інші живі організми — Всесвіт наповнений мі-

льярдами планет, і щось живе на якихось із них 

мусить бути.

Отже, перед тим, як виникло життя, за-

вдяки самоорганізації мала відбуватися еволю-

ція неживої матерії — адже якщо б матерія не 

Виступ Жан-Марі Лена у Львівському національному 

університеті імені Івана Франка. 9 вересня 2010 р.

Ректор Львівської політехніки проф. Ю.Я. Бобало вру-

чає диплом почесного доктора проф. Жан-Марі Лену. 

Львів. 25 вересня 2012 р.

* За матеріалами конспекту лекції, записаної Д. Мокри-

ком і опублікованої на інтернет-порталі ZAXID.NET. — 

http://zaxid.net/news/showNews.do?mozhlivo_ 

kogos_shokuye_te_shho_ya_skazhu__nobelivskiy_



laureat_z_himiyi_zhanmari_len&objectId=1110876.

ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9

101

ЛЮДИ  НАУКИ

ставала щоразу складнішою, то життя ніколи 

не могло б виникнути. Це твердження дає нам 

змогу узагальнити дарвінівську концепцію ево-

люції на неживу матерію. Власне, хімія дозволяє 

об’єднати ці дві еволюції в один науковий розділ, 

адже хімік вивчає структури і перетворення 

як живої, так і неживої матерії. Зокрема, мо-

лекулярна хімія досліджує питання організації 

молекулярних структур і те, як ця організація 

відбувається.

Особливо потужною молекулярна хімія ста-

ла після того, як Роберту Вудворду і Альберту 

Ешенмозеру вдалося синтезувати вітамін В

12



Після цього прориву молекулярна хімія розви-

валася надзвичайно швидко. Одне з головних за-

вдань, які постали перед нею, полягало в тому

щоб зрозуміти, як молекули розпізнають одна 

одну для того, щоб взаємодіяти — адже одні 

молекули між собою взаємодіють, а інші — ні. 

Це добре ілюструє діяльність «клітин-убивць» 

у людському організмі, які повинні розпізнава-

ти «погані» клітини, скажімо, ракові, і знищу-

вати їх. При цьому їм не можна чіпати здорові 

клітини, оскільки це було б згубно для всього 

організму. Яким же чином вони це роблять? 

Відповідь на це запитання відкриє величезні 

можливості у боротьбі з хворобами. Процеси 

розпізнавання між молекулами вивчає супра-

молекулярна хімія — сфера моєї діяльності. 

І тут рівень складності надзвичайно висо-

кий. Можна говорити, що супрамолекулярна 

хімія — це свого роду молекулярна соціологія: 

окремі люди — це молекули, а суспільство — це 

взаємозв’язки між ними.

Завдяки супрамолекулярній хімії ми можемо 

зрозуміти, наприклад, як відбувається зв’язок 

у молекулі ДНК. Відомо, що ДНК складається 

з чотирьох хімічних сполук, що несуть інфор-

мацію, — аденіну, гуаніну, тиміну і цитозину. 

При цьому аденін взаємодіє лише з тиміном, а 

гуанін — лише з цитозином. Саме завдяки ін-

формації аденін автоматично знаходить собі 

до пари тимін, а гуанін — цитозин. Найпрості-

ше пояснення того, як передається ця інформа-

ція, запропонував Еміль Фішер у своїй концепції 

«замка і ключа»: молекули мають підходити 

одна до одної, як ключ до замка. 

Отже, оскільки супрамолекулярна хімія ви-

вчає процеси розпізнавання і передавання ін-

формації між молекулами, вона має велике при-

кладне значення. Наприклад, при виробництві 

ліків вона дає змогу зрозуміти, як зробити, щоб 

активна хімічна сполука подіяла саме так, як 

потрібно, і у потрібному місці. Вона також 

дозволяє проводити горизонтальний перенос 

генів: у разі, якщо та чи інша клітина має по-

шкоджений генний набір, ми можемо ввести в 

неї новий, здоровий ген. Для цього нам потрібно 

знати, які саме молекули пропускає клітинна 

мембрана і чому.

Сьогодні можна стверджувати, що саме роз-

пізнавання, тобто передача інформації, керу-

вала самоорганізацією — рушійною силою ево-

люції неживої матерії. Можна також ствер-

джувати, що хімічні системи є інформаційними 

системами, що вони є запрограмованими — і це 

102

ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2014, № 9

ЛЮДИ  НАУКИ

дуже важливо для розвитку електронних тех-

нологій. Сучасні комп’ютери побудовано на 

основі мікрочипів, які намагаються зробити все 

меншими й меншими. Однак на певному етапі 

зробити їх меншими вже буде неможливо, і про-

довжувати цей розвиток можна буде завдяки 

хімічним сполукам, що передають інформа-

цію. На основі здатності молекул самоорга-

нізовуватися можна буде створювати чипи, 

які збиратимуться і розбиратимуться само-

стійно. Інакше кажучи, ми зможемо дозволити 

предмету самостійно себе створювати. Зре-

штою, людський мозок — це також комп’ютер, 

найпотужніший із відомих науці, і він працює 

саме на принципі самоорганізації. А майбут-

нє комп’ютерного розвитку має полягати не в 

тому, щоб робити речі меншими, а в тому, щоб 

робити їх складнішими.

Багато людей у світі готові опиратися по-

дібному науковому прогресу. Проте знання, 

наука — це Прометей, що подарував людству 

вогонь, і ми не можемо повернути цей вогонь 

назад. Те, що ми знаємо — ми знаємо, і тому 

науку неможливо спинити. Наука виникла 

тоді, коли Єва скуштувала заборонений плід 

пізнання — і в майбутньому древо знань дасть 

нам контроль над власною долею. Я вірю, що 

ми дізнаємося таємниці Всесвіту. Я вірю, що 

багато хто з присутніх тут зробить у це свій 

внесок.

За матеріалами нобелівської лекції 

та автобіографії Жан-Марі Лена 

на сайті Нобелівського комітету



 http://www.nobelprize.org/

Заступник головного редактора 

журналу О.О. МЕЛЕЖИК



Достарыңызбен бөлісу:


©stom.tilimen.org 2019
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет